Рішення № 54287340, 10.11.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.11.2015

Справа № 334/805/14-ц

Провадження № 2/334/1277/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28954,12 грн., вказавши в позовній заяві, що 20.12.2007р. з відповідачем був укладений кредитний договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з подальшим його збільшенням , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобовязання за вказаним договором не виконав, не вніс своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Станом на 31.12.2013р. відповідач мав заборгованість у сумі 28954,12 грн., яка складалася із заборгованості за кредитом у сумі 8994,55 грн., заборгованості по процентам у сумі 11109,59 грн., комісії за користування кредитом у сумі 6995,02 грн., а також штрафів у сумі 500,00 грн./ фіксована частина/ і 1354,96 грн. / процентна складова/, які позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати банку по оплаті судового збору.

Рішенням суду від 27.05.14р. зазначений позов задоволено частково, в межах 3-ри річного строку позовної давності, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 366, 41 грн., заборгованість за процентами в сумі 5531,32 грн., заборгованість за комісією в сумі 2888, 70 грн., штраф в сумі 994, 32 грн. та штраф в сумі 494, 32 грн., а всього 10880, 75 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької обл.. від14.08.14р. апеляційна скарга банку відхилена. Рішення суду від 27.05.2014р. у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28.01.15р. рішення суду по цій справі від 27.05.14р. та ухвала апеляційного суду Запорізької обл.. від 14.08.14р. скасовані, справу направлено на новий розгляд.

В ході нового судового розгляду, позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31.03.2015р. вже становить 41298,47 грн. і складається із заборгованості за кредитом у сумі 8994,55 грн., заборгованості по процентам у сумі 22116,12 грн., комісії у сумі 7745,02 грн., а також штрафів у сумі 500,00 грн. і 1942,78 грн. Також просить стягнути судові витрати банку по оплаті судового збору у сумі 412,98 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Крім того доповнив, що кредитна картка видавалася відповідачу не на 36 місяців, а до листопада 2011р. включно. Звернувшись в суд з позовом в січні 2014р. банк не пропустив 3-річний строк позовної давності.

Погашення кредиту відповідно до умов договору повинно відбуватися щомісячно в сумі 7% від суми заборгованості, але не менш 50 грн., до 25 числа кожного місяця.

Останній платіж за кредитом відповідно до розрахунку відповідач зробив в березні 2009р.

Процентна ставка за договором була встановлена 22,8% та збільшилася з 1.01.13р. до 30%, про що відповідач був повідомлений на підставі п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позов предявлено з пропуском строку позовної давності, простив застосувати позовну давність до заявлених вимог та відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.12.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% в місяць з розрахунку 360 днів в році, на суму залишку заборгованості за кредитом (кредитна картка «Універсальна»). Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти. Строк дії кредитної карти 36 місяців.

Зі змісту заяви позичальника вбачається, що підписана відповідачем заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані відповідачу для ознайомлення, складає між відповідачем і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно ст.1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, між сторонами було укладено договір кредиту (договір приєднання) на умовах, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до положень п. 3.2, п. 3.3 Умов і Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, шо кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Таким чином, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов і Правил надання банківських послуг.

Згідно з випискою з особового рахунку, мало місце збільшення кредитного ліміту: 24.01.2008р. - до 500,00 грн., 22.03.2008р. - до 4800,00 грн., 18.09.2008р. - до 10000,00 грн., зниження кредитного ліміту: 25.11.2008р. - до 9600,00 грн., 17.04.2009р. - до 9000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.1 розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг за платіжними картками з установленим мінімальним обовязковим платежем строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) визначено у Памятці клієнта, яка є невідємною частиною договору.

Погашення кредиту відповідно до Тарифів повинно було відбуватися щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості але не менш 50 грн., до 25 числа кожного місяця.

Факт здійснення операцій, а саме, зняття кредитних коштів, погашення кредиту, прострочки платежів підтверджується рухом коштів по особистому рахунку 5457082977661623 і не заперечується відповідачем. З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 припинив сплату коштів із погашення кредиту з грудня 2008 року, а останній платіж відбувся в березні 2009р.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості 29.01.2014р.

ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи судом першої інстанції заявив про застосування позовної давності.

Пунктом 9.12 цих умов встановлено, що договір діє упродовж 12 місяців з моменту підписання, також передбачено автоматичне пролонгування дії договору на такий самий строк у разі, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про зупинення договору. Тобто, п. 9.12 умов передбачає автоматичне пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти визначеного у заяві, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг. Умови ж продовження строку дії карти визначені у розділі 3 Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п. 3.1.1. Правил користування платіжною картою строк дії карти зазначено на лицевій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Водночас, із Правил користування платіжною картою випливає, що договір є чинним у межах строку дії карти.

У п.3.1.3 Правил користування платіжною картою по закінченню строку дії відповідної карти карта продовжується банком з новим строком (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для сплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. У примітці до п. 3.5. Умов передбачено, що пам'ятка клієнта оформляється і є невід'ємною частиною договору тільки у разі оформлення і видачі карти за кредитною схемою.

Зазначені положення свідчать про те, що строк дії договору визначається Умовами, Правилами користування платіжною картою та строком дії кредитної карти.

Згідно зі ст. ст.256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин третьої і четвертоїстатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116 цс13.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло 2.12.08р., тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права та розпочався відлік позовної давності, який закінчився 2.12.2011р.

Останній платіж за кредитним договором згідно пояснень представника позивача та розрахунку проведено в березні 2009р. та таким чином строк позовної давності сплив в березні 2012р.

Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки, а саме строк дії кредитної картки, яка видана позичальнику в грудні 2007р., становить 36 місяців і закінчується в грудні 2010р.

Доводи представника позивача про те, що строк дії кредитної картки був встановлений до листопада 2011р., тобто на 4 роки, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені ствердження спростовуються заявою позичальника, де строк дії кредитної картки встановлений 36 місяців.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.14р. / справа 6-14 цс 14/, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, з моменту прострочення сплати тіла кредиту - 2.12.08р., з моменту закінчення строку дії кредитної карти, яка видана позичальнику в грудні 2007р., становить 36 місяців і закінчується в грудні 2010р., до моменту звернення банку з позовом - 29.01.14р. встановлений законом загальний 3-ри річний строк позовної давності сплив. При цьому строк позовної давності не переривався.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволені позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно зіст. 88 ЦПК України у зв»язку з відмовою в позові не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.256, 257, 267, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.12.2007р. в розмірі 41298 грн. 47 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Лихосенко М. О.