Постанова № 54286342, 09.12.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7715/15-а

Провадження №2-а/265/269/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суду міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., при секретарі судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області (надалі Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обгрунтування позову зазначив, що він працює в органах прокуратури Донецької області з 1995 року по теперішній час, набув право на пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим з лютого 2011 року отримував пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

З 01.04.2015 року виплата пенсії за вислугою років йому була припинена відповідно до ст.12 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року, ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказаною статтею було передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Відповідно до п.5 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі «Про прокуратуру». Верховною Радою України до 01.06.2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах. Таким чином, з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати йому пенсії за вислугою років, оскільки він з зазначеної дати не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку спеціального закону.

У звязку з цим, 26.11.2015 року він звернувся до Управління ПФУ із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена з 01.04.2015 року. Листом №26/3-17-01-02 від 30.11.2015 року Управлінням ПФУ відмовило у відновленні виплати йому пенсії. Вважав, що рішення відповідача про відмову у відновленні виплати раніше призначеної йому пенсії грубо порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України. Посилаючись, зокрема на ст.ст.19, 46 Конституції України, Закон України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», просив суд визнати дії Управління ПФУ щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років протиправними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському відновити раніше призначену йому пенсію за вислугу років з 01.06.2015 року.

Управління ПФУ подало до суду письмові заперечення проти позову. В обгрунтування яких зазначило, що з 01.04.2015 року у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» ОСОБА_1 зупинено на період з 01.04.2015 роцу по 31.12.2015 року виплату пенсії за вислугу років, як пенсіонеру, що працює на посаді прокурора. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Даний Закон є чинним, він не визнавався антиконституційним, а тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними. Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, в тому числі Законом України «Про державну службу» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 р.

Таким чином, зазначена норма чітко встановлює, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, зокрема передбачених Законом України «Про прокуратуру» не виплачуються. Тобто, визначено, що підставою для припинення виплати пенсії є саме факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно зазначеним законам, при чому в даному випадку не має значення чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави визначені законом для її призначення - вік, інвалідність, тощо) чи ні.

Отже, позивач, займаючи посаду прокурора, а отже має право ( з урахуванням відповідних вимог Закону України «Про прокуратуру») на призначення пенсії відповідно до спеціального закону - Закону України «Про прокуратуру», а тому в даній ситуації на нього розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015р. На підставі вищезазначеного, Управління ПФУ просило суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник Управління ПФУ ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, в судовому засідання, позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 лютого 2011 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та продовжує працювати в органах прокуратури.

До 01 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», проте з 01 квітня 2015 року виплата пенсії за вислугою років позивачу була припинена відповідно до ст.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ із заявою про відновлення йому раніше призначеної пенсії. На вказане звернення Управлінням ПФУ позивачу було надано відповідь №26/3-17-01-02 від 30.11.2015, в якому повідомлено, що оскільки позивач продовжує працювати в органах прокуратури на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», то враховуючи зміни в законодавстві, з 01 квітня 2015 року припинення виплати йому пенсії було правомірним, а підстави для подальшої виплати спірної пенсії з квітня 2015 року тимчасово відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченим Законом України «Про прокуратуру», у звязку з чим, відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ (надалі - Закон №213) у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України « Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у звязку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим відпали передбачені ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону, отже з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вищевказаної пенсії відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата раніше призначеної позивачу пенсії підлягає відновленню, у звязку з відсутністю підстав для її невиплати передбачених ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому суд вважає, що поновити права та інтереси позивача ОСОБА_1 іншим шляхом ніж відновлення виплати спірної пенсії неможливо.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.8-11, 17, 18, 69, 71, 72, 99, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

2. Дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецькій області щодо не відновлення з 1 червня 2015 року виплати пенсії ОСОБА_1 - визнати неправомірними.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецькій області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01 червня 2015 року.

4. Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

5. Ця постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанови, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини цієї постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови складеної у повному обсязі.

Суддя А.В. Щербіна