Ухвала суду № 54285914, 11.12.2015, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2660/15-ц

Справа № 226/2660/15-ц

Провадження № 2-з/226/10/2015 року

У Х В А Л А

11 грудня 2015 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров заяви ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (далі ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № М3-48 від 06.09.2007 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 195000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.09.2012 року. У звязку з порушенням позичальником зобовязань за кредитним договором за станом на 03.07.2015 року заборгованість за кредитом склала 837336,59 доларів США. У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 11.10.2007 року між Банком і ОСОБА_5 було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав у заставу автомобіль VOLVO FH 12, рік випуску 1998, № кузова/шасі: YV2A4B2A6WB206422, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_5 В ході здійснення моніторингу даного кредиту встановлено, що у порушення умов договору, ч.2 ст.586 ЦК України та ст.17 Закону України «Про заставу» без згоди Банку ОСОБА_5 реалізував заставний автомобіль відповідачу ОСОБА_4 Тому ОСОБА_3 просить суд вилучити у ОСОБА_4 та передати в заклад Банку предмет застави вищевказаний автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що належить ОСОБА_4, а також звернути стягнення на предмет застави вказаний автомобіль, що належить ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся до суду з двома заявами від 02.12.2015 року, які підтримані представником у судовому засіданні, про забезпечення позову шляхом накладення арешту та вилучення у ОСОБА_4 вищевказаного автомобілю, який є предметом застави та спору, та передання його на збереження Банку до вирішення спору по суті, оскільки у Банку відсутні будь-які підстави вважати, що з боку відповідача не буде здійснено дій щодо передачі третім особам права власності на майно або його переховування від Банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном щодо позбавлення Банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.

Представник відповідача висловилася проти заяв про забезпечення позову, оскільки між сторонами не існує будь-яких правових відносин.

Розглянувши надані до позову матеріали, приходжу до висновку про необхідність частково задоволити заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до інформації Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Луцька, Луцького, Ківерцівського, Рожищенського районів Управління державної автомобільної інспекції МВС України у Волинській області від 21.10.2015 року, згідно облікової картки від 02.09.2014 року автомобіль марки VOLVO FH 12 зареєстрований за ОСОБА_4

Вказаний автомобіль є предметом застави, який укладено між Банком та боржником ОСОБА_5 06.09.2007 року у забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № М3-48 від 06.09.2007 року.

Згідно запису 16 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виготовленого за станом на 05.08.2015 року, спірний автомобіль є обєктом приватного обтяження, яке зареєстроване у Державному реєстрі 24.07.2013 року на підставі договору застави транспортного засобу від 27.09.2006 року відділення № 11 філії ВАТ «КБ «Надра» Луцьке.

Стаття 17 Закону України «Про заставу» передбачає, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Щоб забезпечити дотримання даної норми, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачена реєстрація обтяження рухомого майна.

Відповідно до положень ст.12 даного Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності також у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, органи, що здійснюють реєстрацію/перереєстрацію транспортних засобів, законодавчо не зобовязані перевіряти наявність обтяжень, встановлених на користь заставодержателів, оскільки відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів тощо, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (редакції постанови Кабінету міністрів України від 23.12.2009 року № 1371), забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, стосовно яких є ухвала суду

про накладення арешту або заборону зняття з обліку чи постанова

державного виконавця про накладення арешту.

Тобто, мова йде саме про публічні обтяження, які накладені державою в особі уповноважених на те органів, проте мова про приватні обтяження, що накладаються приватними обтяжувачами шляхом внесення записів про заставу в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, не йде.

Отже з метою недопущення відчуження заставного майна без згоди заставодержателя, що унеможливлює стягнення заборгованості боржника за рахунок заставного майна, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у послідуючому рішення суду, а тому вважає за необхідним накласти арешт на автомобіль ОСОБА_4

У задоволенні заяви Банку щодо вилучення предмету застави суд вважає за необхідним відмовити, оскільки обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом вилучення у відповідача та передачі предмету застави спірного автомобілю на зберігання Банку один в один збігається з позовними вимогами, що є неприпустимим, оскільки забезпечуючи позов у заявлений спосіб, суд фактично вирішує спір по суті.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову шляхом вилучення предмету застави та передачі його на зберігання заставодержателю відмовити.

Заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет застави задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль VOLVO FH 12, номерний знак НОМЕР_2, номер кузова/шасі YV2A4B2A6WB206422, 1998 року випуску, білого кольору, який належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на підставі свідоцтва про реєстрацію серії СХХ № 372262.

Копію ухвали направити для виконання до Територіального сервісного центру 14-44 Регіонального сервісного центру МВС України у Донецькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала в частині накладення арешту може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у пятиденний строк з дня оголошення ухвали суду. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі осіб, які її оскаржують, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ж.Є.Редько