Рішення № 54285880, 07.12.2015, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3605/15-ц

Провадження №2/226/1607/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2015 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Клепка Л.І.,

секретаря Тіссен О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди. На обґрунтування вимог зазначив, що з 17 лютого 2010 року по 7 вересня 2015 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Красноармійськвугілля», працюючи в Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова». 7 вересня 2015 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП його було звільнено з роботи за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію. При звільненні з роботи підприємство не виплатило йому нараховану за вересень 2015року заробітну плату, заборгованість з якої станом на день звернення до суду склала 7877,99 грн. Вказуючи на те, що затримка розрахунку складає 71 робочий день, позивач, посилаючись на норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19891,36 грн., виходячи з його середньоденного заробітку в розмірі 280,16 грн.

В попередньому судовому засіданні та в ході судового розгляду в звязку з частковою сплатою заборгованості з заробітної плати позивач уточнив свої вимоги і з врахуванням остаточної редакції позову просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачсену заробітну плату в розмірі 3364,71 грн., середній заробіток за затримку розрахунку на час винесення рішення в розмірі 17930,24 грн. та моральну шкоду, завдану йому невиплатою заробітної плати, яка полягає в порушенні його звичайного життєвого укладу та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, в сумі 500 грн.

Представник відповідача позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку визнав повністю, не оспорюючи представлені позивачем розрахунки, а проти моральної шкоди заперечував, вважаючи її недоведеною, в звязку з чим просив суд в задоволенні цих вимог відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17 лютого 2010 року до 7 вересня 2015 року перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Красноармійськвугілля», працюючи в Відокремленому підрозділі «Шахта «Стаханова». 07.09.2015 року його було звільнено з роботи на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (арк.спр.11).

Згідно довідки ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» № 1523 від 03.12.2015 року, заборгованість із заробітної плати позивачу станом на 03.12.2015 року становить 3364,71 грн. (а.с.3).

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами трудового законодавства.

За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки).

Право позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні передбачене ст. 115, 116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом і не оспорюється відповідачем, вимоги законодавства щодо повного розрахунку з позивачем при його звільненні підприємством не виконано. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в сумі 3364,71 грн.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до п.1 ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 (надалі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при чому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, середньоденний заробіток позивача, розрахований за зазначеною в Порядку формулою, складає 280,16 грн. (арк.спр.4). Кількість днів затримки розрахунку становить 64 робочих днів, отже сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 08.09.2015 року по 07.12.2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 17930,24 грн. Представником відповідача даний розрахунок визнано.

Вирішуючи вимогу щодо моральної шкоди, заявленої позивачем, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Згідно п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами, які найшли підтвердження в судовому засіданні.

Сам факт непроведення повного розрахунку з робітником в день його звільнення свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Тому суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди. Суд погоджується з доводами позивача про те, що несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до необхідності докладати додаткові зусилля для організації життя, що призвело до зміни його звичайного життєвого укладу. Суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем в 500 грн., відповідає вимогам розумності, співмірності і справедливості і здатен компенсувати позивачу спричинені моральні страждання.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2, п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VIIIмінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року складає 1218 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог майнового характеру на суму 21294,95 грн., з цих задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487,20 грн. (1218 грн. х 0,4), та з задоволених позовних вимог немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди 487,20 грн., а всього 974,40 грн.

На підставі ст.ст.116, 117, КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 215, 226, 294, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (ідентифікаційний номер юридичної особи 32087941), розташованого за адресою: 85323, м. Димитров, Донецька область, вул. Ватутіна, буд. 1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість із заробітної плати в сумі 3364 (три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 71 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17930 (сімнадцять тисяч девятсот тридцять) грн. 24 коп., моральну шкоду в сумі 400 (чотириста) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 974,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. В разі, якщо особи, які приймали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 7 грудня 2015року, повний текст судового рішення виготовлено та підписано в нарадчій кімнаті 14 грудня 2015року.

Суддя Л.І.Клепка