Ухвала суду № 54283829, 09.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/7534/15 Головуючий І інстанції -

Справа: № 626/602/15-ц ОСОБА_1

Категорія: кредитні Доповідач Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Красношапка К.С., Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Держаний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а

ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 559052,57 грн. та судовий збір в сумі 3654,0 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 04.08.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ №10020/0355 філії-Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №585, згідно якого відповідач отримав 324800,0 грн. строком на 10 років, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 03.07.2018 року із зобов'язанням сплачувати 20,5% відсотків річних за користування кредитом.

За порушення взятих на себе зобов'язань за Договором позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,006% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач кредитні кошти не повертає, відсотки за користування кредитними коштами не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 19.02.2015 року складає 559052,57 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 314003,09 грн., прострочена заборгованість по відсоткам 89239,36 грн., нарахована сума пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків 44632,38 грн., нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту 14965,41 грн., нарахована сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту 78848,91 грн., нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків 4025,70 грн., нарахована сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків 13337,72 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, зазначивши, що вони мають право обирати любий спосіб стягнення боргу та змінювати його через невиконання рішення суду і просили стягнути з відповідача 559052,57 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Відповідач та його представник позов не визнали, зазначивши, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області вже стягнута сума боргу за вказаним кредитним договором, виконавчий лист перебуває на виконанні, а додатковою угодою до кредитного договору від 04.08.2008 року сторони домовилися про виключення п.5.2 про стягнення на користь Банку пені в розмірі 0,06% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а тому слід відмовити в позові.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків 111177,74 грн. та судові витрати у сумі 730,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

З апеляційною скаргою на рішення суду звернулась представник АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 та зазначила, що вважає таке рішення необєктивним, незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від відповідальності за невиконання ним свого грошового зобовязання за кредитним договором, чим порушив ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Апеляційні вимоги також обґрунтовані тим, що посилання суду першої інстанції на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15.11.2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є предметом забезпечення за кредитним договором № 585 від 04.08.2008 року, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми простроченої заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості за відсотками та нарахованої суми пені - є необґрунтованими, оскільки наявність такого рішення суду за умови його невиконання не є перешкодою для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному порядку (за рахунок всього іншого майна боржника).

Крім того, апеляційна скарга містить також посилання на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки також тій обставині, що відсотки, штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних продовжують нараховуватись, внаслідок чого сума заборгованості, заявлена у позові в даній справі, збільшилась з часу винесення рішення Красноградським районним судом від 15.11.2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка (заборгованість) не була і не могла бути предметом розгляду у 2012 році.

Також апелянт зазначає, що за час розгляду справи, виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Красноградського районного суду від 15.11.2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не виконано, а предмет іпотеки не було реалізовано, і відповідно погашення вимог кредитора за рахунок іпотеки не відбулося. Отже, на думку апелянта, зобовязання відповідача за кредитним договором не припинилось, право вимоги Банку про повернення кредиту і сплату процентів залишилось дійсним і підлягало судовому захисту, оскільки наявність виконавчого провадження за відсутності його викоання не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання, та не позбавляє кредитора права отримання процентів за користування кредитом та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату кредиту.

Не погоджується апелянт також із висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнутих з відповідача судових витрат, та просить стягнути всю сплачену позивачем суму судового збору, а не тільки 730,80 грн.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить змінити рішення Красноградського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми простроченої заборгованості по кредиту, порстроченої заборгованості за відсотками та нарахованої суми пені та задовольнити позовні вимоги АТ «Ощадбанк» у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 04.08.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №585 (далі Договір).

Додатковим договором №1 до кредитного договору №585 від 04.08.2008 року, який був укладений 18.09.2012 року, сторони домовилися термін остаточного погашення кредиту визначити не пізніше 18 вересня 2012 року і виключити п.5.2 Договору про стягнення пені за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Судом також встановлено, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15.11.2012 року з ОСОБА_3на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» була стягнута заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в сумі 487677,88 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з подальшою реалізацією предмета іпотеки на прилюдних торгах, а саме на: нежиле приміщення, магазин «Меблі», що розташоване в м. Краснограді Харківської області, мікрорайон-3 6.14 та є власністю ОСОБА_3. Вказане рішення набрало законної сили 26.11.2012 року.

На виконання цього рішення 26.11.2012 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 487677,88 грн.

Таким чином, на теперішній час виконання судового рішення триває.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконане, кредитор має право на стягнення з боржника платежів, передбачених ст.625 ЦК Ураїни.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із розяснень, наданих п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15.11.2012 року, яким з ОСОБА_3на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнута заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в сумі 487677,88 грн. на теперішній час перебуває на виконанні.

Матерали справи свідчать також про те, що в звязку із помилкою, допущеною у виконавчому листі, що виданий на виконання зазначеного рішення, воно виконується в частині стягнення грошових коштів, а саме, певні суми вираховуються із заробітної плати ОСОБА_3 Крім того, майно, на яке за рішенням суду звернене стягнення за кредитним договором, також перебуває у стані оцінки для подальшої його реалізації в рахунок заборгованості.

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача основної заборгованості за кредитом, відсотками та нарахованої пені.

Оскільки до теперішнього часу зобовязання а кредитним договором боржником не виконане в повному обсязі, кредитор у відповідності до ст.625 ЦК України має право на отриманняіндексу інфляції за весь час прострочення зобов*язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

За наданим позивачем розрахунком зазначені нарахування складають: сума 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту - 14965,41 грн., сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту - 78848,91 грн., нарахована сума 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків - 4025,70 грн., сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків - 13337,72 грн.(а.с.4-6).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком районного суду в частині стягнення з відповідача інфляційних втрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що відповідно до вищевказаних розрахунків становить 111177,74 грн.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником АТ «Ощадбанк»в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_4