Рішення № 54282576, 07.12.2015, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7025/15-ц

Номер провадження 2/404/3926/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Кіровський районний суд м.Кіровограда

в складі: головуючого судді- Бершадської О.В.

при секретарі - Домарецькому Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «А.Г.» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсною третейської угоди та скасування рішення третейського суду,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «А.Г.»(далі - ТОВ) звернулося з позовом в суд до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , зазначивши третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсними угод та рішення третейського суду.

Позивач зазначав, що ТОВ є власником нежитлового приміщення загальною площею 431,9 кв.м., що знаходиться в м. Кіровограді, вул. Космонавта Попова, 11Б. Згідно зі Статутом ТОВ рішення про розпорядження майном належить до виключної компетенції зборів засновників. В порушення вимог Статуту директор ТОВ ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_4 на продаж від імені ТОВ зазначеного приміщення.

25 лютого 2008 року між продавцем ТОВ, від імені якого діяла ОСОБА_4, та покупцем ОСОБА_1 укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а 05 березня 2008 року - угоду про передачу спору на розгляд третейського суду. Рішенням третейського суду від 17 березня 2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року та визнано право власності на нежитлову будівлю за відповідачем ОСОБА_1 Державна реєстрація права власності здійснена 22 листопада 2010 року, про що позивач дізнався у вересні 2014 року під час звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ.

Тому, посилаючись на вказані обставини, позивач просив поновити строк звернення з позовом до суду, визнати недійсною ОСОБА_5 про передачу на розгляд третейського суду, укладену 03 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г.» та ОСОБА_1 спору, який виник за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г. про визнання договору купівлі-продажу від 25.02.2008 року дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б; просив скасувати рішення третейського суду від 17 березня 2008 року (м. Кіровоград, суддя Стіфутін Ігор Валерійович), яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 431,90 м.кв, що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б від 25.02.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г.» та ОСОБА_1 та визнано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 431,90 м.кв. що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б , розташована на земельній ділянці загальною площею 2074,90 м. кв. за ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач -ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, повідомлявся належно, причини неявки суду не вказав, заяв на відкладення розгляду справи чи заперечень не подавав .

ОСОБА_6, який був третейським суддею , вказав, що він не є належним відповідачем в справі. При цьому, зазначав, що на той час спір розглядався третейським судом, який був створений сторонами на підставі третейської угоди для вирішення конкретного спору. Згідно законодавства, що діяло на той час не передбачалось постійне зберігання документів, всі оригінали були повернуті сторонам після розгляду справи .

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, його представник в суді зазначив, що заявлені вимоги є безпідставними та необгрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити. На даний час , спірне нежитлове приміщення перебуває в іпотеці банку на підставі нотаріально посвідченого договору, який був укладений 21.12.2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та банком .

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог, з наступного.

З»ясовано, що 05 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «А.Г.» та ОСОБА_1 була укладена третейська угода, відповідно до якої сторони домовились передати на розгляд третейського суду спір про визнання дійсним Договору купівлі-продажу, згідно якого Позивач продав відповідачу ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що знаходиться в місті Кіровограді по вул. Космонавта Попова l1Б тa визнання права власності на неї (а. с. 9-10).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» ( в редакції на час укладання ОСОБА_5) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода є правочином, а тому має відповідати вимогам встановленим законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.657 ЦК України ( в редакції на час укладання ОСОБА_5) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки, предметом договору купівлі-продажу від 25.02.2008 року було нерухоме майно, такий договір підлягав не лише нотаріальному посвідченню, а і державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 25.02.2008 р. не був ні нотаріально посвідчений , ні зареєстрований у встановленому порядку.

Договір купівлі-продажу від 25.02.2008 року був не укладений, тому при укладенні оспорюваної ОСОБА_5 не існувало передумов для передачі неіснуючого спору на вирішення третейського суду через відсутність підстав для укладення такої третейської угоди.

Тобто, між сторонами не виникло спору щодо Договору купівлі-продажу від 25.02.2008 року, оскільки він є неукладеним.

Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» визначає, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Стаття 1 вказаного закону встановлює, що третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Таким чином, оспорювана ОСОБА_5 не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», тому є недійсною.

Крім того, відповідно до спірної угоди сторони передали на вирішення спір щодо визнання права власності на нерухомість, однак таким спір теж не виникав між Позивачем та відповідачем ОСОБА_1

Відповідно до ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Від імені Позивача ОСОБА_5 підписала ОСОБА_4С, яка діяла відповідно до доручення від 03.03.2008 р.

Суд вважає, що незважаючи на існування доручення, виданої керівником позивача ОСОБА_4 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності при підписані оскаржуваної ОСОБА_5.

Відповідно до ОСОБА_5 сторони домовились передати на розгляд третейського суду спір про визнання дійсним Договору купівлі-продажу, згідно якого Позивач продав відповідачу ОСОБА_1 нежитлову будівлю та визнання права власності на неї.

Тобто, третейський суд мав вирішити питання щодо майна Позивача.

Розділом 7 Статуту Позивача (в редакції чинній на дату укладення спірного договору) передбачено, що його органами управління є: збори засновників, генеральний директор та ревізійна комісія.

Відповідно до 7.2 статуту Позивача до виключної компетенції належить розпорядження всім майном Товариства, включаючи кошти.

Згідно п. 7.10 статуту Позивача генеральний директор має право розпоряджатись майном Товариства в межах, що визначені Зборами.

Таким чином, відповідно до Статуту Позивача, для укладення оспорюваної ОСОБА_5 від імені Позивача, необхідним є рішення Зборів Засновників про укладання даної угоди, оформлене протоколом з відповідним підписами.

Однак, таке рішення Зборів засновників не приймалось.

У відповідності до ч.1 ст.92 ЦК України (в редакції час укладення спірного договору) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За таких обставин, при підписанні спірної ОСОБА_5 ОСОБА_4 не мала на це відповідних повноважень, передбачених Статутом товариства, чи законом, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 про передачу спору на розгляд третейського суду укладена в порушення вимог Закону України «Про третейські суди» (за відсутності самого спору) та підписана не уповноваженою на те особою (особою, яка не мала на те необхідного обсягу цивільної дієздатності), тому має бути визнана судом недійсною.

Згідно ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Аналогічне право передбачене і ст. 189-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною.

Ст. 51 Закону України «Про третейські суди» передбачає, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з підстав, якщо третейську угоду визнано недійсною компетентним судом.

Враховуючи, що рішення третейського суду від 17 березня 2008 року прийнято на підставі третейської угоди від 25.02.2008 року, яка є недійсною, оскільки укладена в порушення вимог Закону України «Про третейські суди» (за відсутності самого спору) та підписана не уповноваженою на те особою (особою, яка не мала на те необхідного обсягу цивільної дієздатності) рішення третейського суду від 04.08.2006 року також слід скасувати .

Третейський суд не дослідив питання наявності цивільної дієздатності у особи яка підписала від імені Продавця Договір купівлі-продажу від 25.02.2008 р.

Натомість договір підписаний особою, яка не мала на це повноважень так розділом 7 Статуту Позивача (в редакції чинній на дату укладення спірного договору) передбачено, що його органами управління є: збори засновників, генеральний директор та ревізійна комісія.

При цьому, суд вважає належним відповідачем в справі - ОСОБА_1, а відтак у задоволенні вимог до ОСОБА_2 слід відмовити за їх безпідставності .

Згідно ст.88 ЦПК України стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «А.Г.» судового збору в сумі 1827, 00 грн. та на користь держави недовнесеного судового збору - 609,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись до ст. ст. 3, 5, 12, 51 Закону України «Про третейські суди», ст. ст. 203, 215, 256, 257 , 334, 638, 657 ЦК України, ст. ст. 3,10,11, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов - задовольнити частково.

Визнати недійсною ОСОБА_5 про передачу на розгляд третейського суду, укладену 03 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г.» та ОСОБА_1 спору, який виник за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г. про визнання договору купівлі-продажу від 25.02.2008 року дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б.

Скасувати рішення третейського суду від 17 березня 2008 року (м. Кіровоград, суддя Стіфутін Ігор Валерійович), яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 431,90 м.кв, що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б від 25.02.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «А.Г.» та ОСОБА_1 та визнано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 431,90 м.кв. що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Космонавта Попова 11Б , розташована на земельній ділянці загальною площею 2074,90 м. кв. за ОСОБА_1.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «А.Г.» судового збору в сумі 1827, 00 грн. та на користь держави недовнесеного судового збору - 609,00 грн.

У задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда