Рішення № 54279334, 10.12.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/17816/15-ц

провадження № 2/760/7578/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бакули К. Ф., представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, Київська обласна державна адміністрація, про визнання права власності на автомобіль та зобов'язання вчинити дії, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

25.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, Київська обласна державна адміністрація, у якому просив визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ 110206, кузов № НОМЕР_1, 2006 р.в., і залишити автомобіль у користуванні позивача, а також зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про зняття з обліку зазначеного автомобіля.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у 2006 році ОСОБА_6, яка була матір'ю позивача, була забезпечена автомобілем ЗАЗ 110206, кузов № НОМЕР_1, 2006 р.в., як інвалід.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. З цього часу і по сьогоднішній день автомобіль залишається у користуванні позивача, тобто більше ніж 8 років відповідач не висував вимоги щодо повернення цього автомобіля.

Позивач вважає, що за ним має бути визнано право власності на автомобіль відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», оскільки:

-він є членом сім'ї інваліда;

-він також є інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) для забезпечення автомобілем за 7 % вартості на загальних підставах з 07.06.1995;

-він проживав разом з інвалідом на день його смерті;

-він не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_5, у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не має права бути забезпеченим спірним автомобілем, оскільки перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради у той час, як його мати, ОСОБА_6, перебувала на обліку та була забезпечена автомобілем у Головному управлінні праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації, яке на сьогоднішній перейменоване у Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації.

Позивач та його мати були зареєстровані за різними адресами, однак однією з необхідних умов для того, щоб після смерті інваліда автомобіль залишився у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, є реєстрація місця проживання на час смерті інваліда за місцем його реєстрації.

Крім того, представник відповідача наголошувала на тому, що автомобіль не передається у власність інваліду з числа членів сім'ї померлого інваліда, який був забезпечений автомобілем, а лише залишається у користуванні його сім'ї, тобто автомобіль залишається власністю держави.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Київської обласної державної адміністрації, також заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу серії МВЧ № 503210 від 26.04.2006 Головне управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації прийняло від ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» автомобіль ЗАЗ 110206, кузов № НОМЕР_1 (а.с. 37).

Відповідно до довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 28.04.2006 № 03/2401 ОСОБА_6, яка є інвалідом І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, 28.04.2006 видано за 7% вартості вищезазначений автомобіль строком на 10 років без права передачі і продажу іншій особі, з правом управління ОСОБА_1 (а.с. 36).

25.04.2006 ОСОБА_6 підписала зобов'язання дотримуватися правил дорожнього руху, експлуатації, профілактичного ремонту, не передавати автомобіль у користування іншій особі без дозволу в установленому порядку та не відчужувати його (а.с. 36).

Зазначений автомобіль згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 16.05.2006 зареєстрований за ОСОБА_6 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 5).

Відповідно до інформації з бази даних АІС «Автомобіль» центру надання послуг, пов'язаних з використанням автомобільних засобів, з обслуговування Києво-Святошинського району при УДАІ ГУМВС України у Київській області станом на 07.07.2015 спірний автомобіль значиться ще за ОСОБА_6 (а.с. 35).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для забезпечення автомобілем за 7 % вартості на загальних підставах з 07.06.1995 (а.с. 7).

24.06.2015 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту з соціального захисту населення Київської облдержадміністрації про надання йому автомобіля, яким була забезпечена його мати ОСОБА_6 (а.с. 45).

У відповідь на зазначену заяву Департамент з соціального захисту населення Київської облдержадміністрації 26.06.2015 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою повернути автомобіль (а.с. 46).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 08.09.1997 № 999 (у редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля) «позачергове безплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики».

Пункт 4 зазначеного Порядку передбачає, що «безплатне забезпечення інвалідів автомобілями або продаж їх на пільгових умовах провадиться Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі. Після закінчення зазначеного терміну інвалід може користуватися цим автомобілем до одержання нового».

Суд встановив, що ОСОБА_6 перебувала на обліку Головному управлінні праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації, яке відповідно до Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 21.12.2012 № 560 «Про упорядкування структури Київської обласної державної адміністрації» перейменоване у Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації. У квітні 2006 року ОСОБА_6 була забезпечена автомобілем ЗАЗ 110206, кузов № НОМЕР_1.

Зазначений вище Порядок від 08.09.1997 №999 був визнаний таким, що втратив чинність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 №999.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 ЦК закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі й акти цивільного законодавства, не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься у пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з яким дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Суд констатує, що спірні правовідносини виникли на час смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3), а тому застосуванню підлягає Порядок від 19.07.2006 №999 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, зробленим у постанові від 16.05.2012 у справі № 6-10цс12, та враховується судом при розгляді цієї справи відповідно до положень статті 360-7 ЦПК.

Відповідно до пункту 16 вищезазначеного Порядку «після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції».

Суд зазначає, що позивач має підстави для забезпечення автомобілем як інвалід II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося представниками сторін, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були зареєстровані за різними адресами, а також перебували у чергах для забезпечення автомобілями у різних органах соціального захисту за місцем своєї реєстрації.

Суд вважає слушним твердження представника відповідача, що один департамент не має законних підстав для забезпечення автомобілями інвалідів, які перебувають на обліку в іншому департаменті, оскільки порушуються права інвалідів на отримання автомобілів у порядку черговості.

Представник позивача посилався на Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Однак, Порядок забезпечення інвалідів автомобілями від 19.07.2006 №999 не порушує право позивача на вільний вибір місця проживання, яким відповідно до статті 3 вищезазначеного Закону є право на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де він хоче проживати чи перебувати. Вказаний Порядок лише визначає умови, дотримання яких необхідно для забезпечення автомобілем члена сім'ї померлого інваліда, який також є інвалідом, однією з яких є проживання і реєстрація на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації.

Оскільки позивач та його мати були зареєстровані за різними адресами, тому не мають вирішального значення для цієї справи подані позивачем, як докази, заяви ОСОБА_6 від 14.02.2005, від 15.05.2006, від 01.01.2007 головному лікарю поліклініки № 1 Дніпровського району м. Києва про надання їй дозволу на медичне обслуговування за місцем її проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11), а також поданий відповідачем, як доказ, акт від 20.04.2006 про те, що ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 44).

Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_6, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається саме у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, за додержання певних умов. В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті (абзац 7 пункту 16 Порядку).

Це означає, що автомобіль не знімається з обліку у Департаменті соціального захисту населення, тобто залишається власністю держави в особі Департаменту.

Отже, враховуючи спірний характер правовідносин, що виникли між сторонами, позивач не має законних підстав для набуття права власності на спірний автомобіль.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про зняття з обліку спірного автомобіля є похідною від вимоги про визнання права власності на автомобіль, а тому також задоволенню не підлягає.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд дійшов висновку про неможливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтею 58 Конституції України, статтею 16 ЦК, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 № 999, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, Київська обласна державна адміністрація, про визнання права власності на автомобіль та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко