Вирок № 54279189, 14.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/18574/15-к пр. № 1-кп/759/967/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі суду:

головуючого судді: Бандури І.С.

при секретарі: Поморянській О.М.

сторони кримінального провадження: прокурори: Апреленко О.І., потерпілий ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_3; розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015100080010280 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Бердянська Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, освіта середня, неодруженого, працюючого оператором Запорізького нафтопереробного заводу, засуджений 21.06.2011 Ленінським районним судом Запорізької обл. за ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, 14.04.2014 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково та маючи невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 28 днів; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи раніше засудженим, звільнившись з місць позбавлення волі умовно-достроково та маючи невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 28 днів, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову умисно вчинив злочин.

Так, ОСОБА_3 17.10.2015 приблизно о 03 год. 45 хв., знаходячись по вул. Симиренка, 17 в м. Києві, повторно відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_1, завдавши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1981 грн.

При цьому, 17.10.2015 приблизно о 03 год. 45 хв. ОСОБА_3, знаходячись неподалік буд. 17 по вул. Симиренка в м. Києві, помітив раніше незнайомого ОСОБА_1, який стояв неподалік біля вказаного будинку. Разом з цим ОСОБА_3 звернув увагу на сумку чорного кольору, яку потерпілий поклав біля себе та з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вирішив незаконно заволодіти сумкою.

З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_3, наблизившись до ОСОБА_1, схопив сумку, яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, всередині якої знаходились:

-гроші в сумі 1 200 грн.;

-мобільний телефон «Samsung» GT-C 350 вартістю 751 грн., всередині якого знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 20 грн.;

-а також речі, які не предстали для потерпілого матеріальної цінності: гаманець, термос для кави, «Samsung» СT-Е108, чотири ключі від замків вхідних дверей квартири та посвідчення водія, а всього чужого майна на суму 1981 грн.

Відкрито заволодівши чужим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, однак в подальшому у цей же день був затриманий.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, при цьому не заперечив фактичні обставини справи. Пояснив, що знаходився 17.10.2015 приблизно о 03 год. 45 хв. неподалік буд. 17 по вул. Симиренка в м. Києві, помітив раніше незнайомого ОСОБА_1, який стояв неподалік біля вказаного будинку. Разом з цим він звернув увагу на сумку чорного кольору, яку потерпілий поклав біля себе та з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вирішив незаконно заволодіти сумкою. Підійшовши до ОСОБА_1, схопив вказану сумку, в якій потім виявив гроші в сумі 1 200 грн.; мобільний телефон «Samsung» GT-C 350, а також інші дрібні речі: гаманець, термос для кави, «Samsung» СT-Е108, чотири ключі від замків вхідних дверей квартири та посвідчення водія. Після цього він втік з місця вчинення злочину, але в цей же день був затриманий.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена, а тому його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України як повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні обвинуваченому покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. Суд враховує ступінь здійснення злочинного наміру та їх причини, дані про особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Потерпілий просив призначити ОСОБА_3 м'яке покарання, викрадене майно йому повернуто.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, є щире каяття, при цьому обставин, що обтяжували б покарання судом не встановлено.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше засуджений 21.06.2011 Ленінським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, 14.04.2014 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково та маючи невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 28 днів, а даний злочин вчинено ним 17.10.2015, тобто в період іспитового строку, тому суд вважає, що відносно ОСОБА_3 слід застосувати ст. 71 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за неможливе виправлення ОСОБА_3 в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання за вчинений ним злочин в межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного Святошинським районним судом м. Києва від 14 грудня 2015 року у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі приєднати частково невідбуту частину покарання у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду Запорізької області від 21 червня 2011 року, і остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 17 жовтня 2015 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - залишити без змін та утримувати його в Київському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській обл.

Речові докази в провадженні: гроші в сумі 1 200 грн.; мобільний телефон «Samsung» GT-C 350, гаманець, термос для кави, «Samsung» СT-Е108, чотири ключі від замків вхідних дверей квартири та посвідчення водія, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, - повернути ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: