Рішення № 5427873, 05.10.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4525/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу, моральної та матеріальної вигоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1049/0305447000695001 від 13.11.2008 року в сумі 90 000,00 грн., 10000,00 грн. моральної шкоди, 10000,00 грн. матеріальної шкоди за неотримані відсотки з часу закінчення договору до дня повернення депозиту, 900, грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на його вимогу гроші за зазначеним вище договором банківського вкладу, чим порушив його законні права. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що в даний час він являється інвалідом 2 групи, ветераном праці, пенсіонером, тяжко хворіє, з 17 лютого по 27 березня 2009 року знаходився на лікуванні та був прооперований в інституті хірургії судин ім. О.О. Шалімова, на що витратив великі кошти, які позичав у близьких та знайомих людей, та які потрібно повертати.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов з зазначених у позовній заяві підстав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1049/0305447000695001 в сумі 100000,00 грн. строком на 91 день з 13.11.2008 року до 11.02.2009 року, з виплатою 22 % річних.

Свої зобов»зання позивач виконав, перерахувавши на рахунок відповідача зазначену в договорі суму (а.с.7)

Після закінчення терміну дії договору позивач звернувся до установи банку з вимогою повернути вклад, однак йому було відмовлено на тій підставі, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.8 ). З аналогічними заявами він звертався неодноразово до відповідача і лише на 4 заяву йому повернули 10000,00 грн., зазначивши у відповіді на 5 заяву, що повний розрахунок з вкладниками можливий лише після отримання грошей з Держави. У зв»язку з неповерненням вкладу звертався також до правління Національного банку України та прокуратури Святошинського району м. Києва, проте вклад на даний час не повернено.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2, ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання відповідача у відповідях позивачеві на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу суми вкладу в обумовлений договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 90000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди за неотримані відсотки з часу закінчення договору до дня повернення депозиту в розмірі 10000.грн. задоволенню не підлягають. Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що у зв»язку з порушенням банком умов договору щодо строків повернення вкладів та нарахованих відсотків у позивача виникло право вимагати від банку сплати відсотків за користування відповідачем сумою вкладу після передбаченої договором дати її повернення. Однак, відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору банківського вкладу, проценти на вклад нараховуються до дня, який передує обумовленій сторонами даті повернення. Датою повернення вкладу, відповідно до п.1.1. договору є 11.02. 2009 року. Відповідно до п. 3.4., зазначеного договору, починаючи з дати повернення вкладу, встановленої п. 1.1. цього договору, проценти не нараховуються. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов»язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначений договір не містять.

Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач порушив права позивача не повернувши вчасно суми вкладів, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про повернення коштів, а, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором, і в НБУ та прокуратуру Святошинського району м. Києва, в даний час він являється інвалідом 2 групи, ветераном праці, пенсіонером, тяжко хворіє, з 17 лютого по 27 березня 2009 року знаходився на лікуванні та був прооперований в інституті хірургії судин ім. О.О. Шалімова, на що витратив великі кошти, які позичав у близьких та знайомих людей, та які потрібно повертати.

Що стосується розміру суми моральної шкоди, то суд вважає, що її розмір, із урахуванням заподіяних позивачеві моральних страждань, належить визначити 500 грн.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу, моральної та матеріальної вигоди задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"(01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 26386936) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1049/0305447000695001 від 13.11.2008 року в сумі 90000 (дев»яносто тисяч),00 грн.; 500 (п»ятсот ),00 грн. у відшкодування моральної шкоди; судовий збір у розмірі 900 (дев»ятсот),00 грн. та 30 (тридцять) грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г. О. Матійчук