Ухвала суду № 54278290, 10.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19185/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Калини О.Б.,

розглянувши заяву представника відповідача про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк», треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним, -

у с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк», треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним.

10.12.2015 року до суду надійшла заява представника відповідача ПАТ «ПроКредитбанк» про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк», треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним, шляхом накладення арешту на предмет іпотеки. Вимоги заяви мотивовано тим, що відповідний арешт має бути накладений згідно вимог ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, оскільки третя особа ОСОБА_4 вже тривалий час не виконує своїх боргових зобов'язань, а з предмета іпотеки, яким виступає квартира, у разі визнання договору іпотеки недійсним, будуть зняті обтяження, що призведе можливості повного розпорядження квартирою і така ситуація свідчитиме про втрату забезпечення по кредиту та можливості подальшого закриття заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що відповідна заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

За змістом положень ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Правова конструкція та сама назва наведеної норми свідчить про те, що зазначені у ній заходи вчиняються судом при ухваленні рішення і жодним чином не стосуються цивільно-процесуального інституту забезпечення позову.

Крім того, предмет іпотеки належить не позичальнику, а його майновому поручителю і у разі визнання договору іпотеки недійсним, за рахунок цієї квартири банк не матиме можливості задовольнити свої вимоги до позичальника, тож накладення арешту на це майно буде безпідставним та порушуватиме права власника майна.

За змістом ч. 3 ст. 152 ЦК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак заявлені вимоги про забезпечення позову, які обґрунтовані положеннями ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, є не лише неспівмірними, а взагалі не співвідносяться з вимогами позивача, що додатково вказує на те, що таке обґрунтування не може бути застосоване судом в межах забезпечення позову, а підлягає розгляду за заявою кредитодавця одночасно з ухваленні рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 293, 294 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви представника відповідача ПАТ «ПроКредитбанк» про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ПроКредитбанк», треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки недійсним, шляхом накладення арешту на предмет іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя -