Рішення № 54278109, 08.12.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5893/15

Справа №754/13920/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.05.2015 року між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір прокату № 0000000606, відповідно до якого позивач зобов"язується надати наймачу за грошову плату у тимчасове користування дзеркальний фотоапарат Nikon, вартістю 350 доларів США. Оціночна вартість обладнання становить еквівалент 350 доларів США - 7591, 50 грн. Згідно із п. 2.1 Договору орендна плата за користування обладнанням у термін з 20 годин 30 хвилин 14 травня 2015 року до 20 годин 30 хвилин 15 травня 2015 року становить 253, 00 грн. Майно було передано відповідачу, згідно Договору. Але в установлений договором строк відповідач майно не повернув, у зв"язку з чим позивач неодноразово звертався до останнього з вимогою про повернення майна. Лише 15.07.2015 року відповідачем було повернуто майно, але за час користування майном виникла заборгованість у розмірі 19734, 00 грн. Оскільки добровільно відповідач не бажає сплатити борг, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість кожного конкретного дня прокату за договором прокату від 14.05.2015 року у сумі 15180, 00 грн. та штраф у розмірі 4554, 00 грн., а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що він, дійсно, уклав з позивачем договір прокату і отримав дзеркальний фотоапарат, який зобов"язаний був повернути до 15.05.2015 року. Але не зміг повернути фотоапарат, оскільки він перебував у користуванні його товариша, який зник. Тривалий час він розшукував свого товариша і після того, як знайшов, то вилучив у нього майно і передав позивачу. Вважає, що його вини у тому, що він несвоєчасно повернув фотоапарат, немає. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.05.2015 року між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір прокату № 0000000606, відповідно до умов якого позивач зобов"язується надати наймачу за грошову плату в тимчасове користування майно, а саме дзеркальний фотоапарат Nikon D500 body.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що оціночна вартість обладнання становить еквівалент 350 доларів США, що на 14.09.2015 року дорівнює 7591, 50 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендна плата за користування обладнанням в термін з 20 години 30 хвилин 14 травня 2015 року по 20 годин 30 хвилин 15 травня 2015 року становить 253, 00 грн.

Як встановлено при розгляді справи, 14.05.2015 року позивачем було передано відповідачу майно, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання. Тим самим позивач свої зобов"язання виконав у повному обсязі.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що повернення обладнання здійснюється сторонами за актом повернення обладнання у випадках, якщо у сторін є претензії один до одного, залишено заставу у вигляді грошової суми, у випадках коли необхідно здійснити перерахунок грошових коштів, обладнання повертається з дефектами або в несправному стані, а також в інших випадках, якщо на цьому наполягала одна із сторін.

Згідно із умовами Договору відповідач повинен був повернути майно 15.05.2015 року до 20 години 30 хвилин, проте свого обов"язку щодо повернення майна не здійснив.

Після неодноразових звернень позивача до відповідача майно останнім було повернуто.

Але при цьому слід зазначити, що відповідно до п. 4.4 Договору прокату при неповерненні обладнання в строк, обумовлений сторонами і в разі не попередження наймодавця про продовження терміну дії прокату, наймачу продовжує нараховуватися вартість кожного конкретного дня прокату згідно з прейскурантом.

Так, відповідно до Договору сума за прострочку повернення майна становить 15180, 00 грн. (60 днів х 253, 00 грн. (плата за один день).

Крім того, відповідно до п. 4 Договору додатково сплачується штраф у розмірі 30 % від зазначеного розміру орендної плати за кожен день після неповернення в строк.

Так, відповідно до Договору сума штрафу становить 4554, 00 грн. (75, 90 (30 % від орендної плати) х 60 днів).

Відповідно до листа-підтвердження № 2 від 14.09.2015 року вищевказана техніка знаходиться на балансі фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а позивач користується вказаною технікою на підставі договору оренди № 3 від 04.09.2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4

У зв"язку з невиконання відповідачем своїх обов"язань за договором прокату від 14.05.2015 року позивач несе збитки, оскільки він позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, не має можливості отримувати прибуток.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.. 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ст.. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм або зобов"язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Статтею 789 ЦК України передбачено, що плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

Пунктом 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Як встановлено у судовому засіданні та доведено зібраними по справі належними доказами, відповідач свої зобов'язання за Договором прокату у повному обсязі не виконав, майно своєчасно не повернув, грошові кошти за затримку повернення майна не сплатив, у зв"язку з чим суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, а заборгованість у розмірі 15180, 00 грн. та штраф у розмірі 4554, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заперечень відповідача щодо того, що майно перебувало у користуванні третьої особи, а тому він не мав можливості його своєчасно повернути, то судом вони до уваги не приймаються, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження даних заперечень відповідачем надано не було.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 525, 526, 610, 612, 787, 789 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за Договором від 14.05.2015 року 15180, 00 грн., штраф у розмірі 4554, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий: