Постанова № 5427460, 22.09.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а- 2201/0514/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2009 року. м.Добропілля.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Діденко С.О.

при секретарі Сухіна О.Ю.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля про неправомірну бездіяльність державного органу і відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля (далі УПФУ м.Добропілля) про неправомірну бездіяльність державного органу і відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю та виплати соціальної допомоги по підвищенню пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 року по 01.08.2009 року в сумі 4821 грн.17 коп.

В обґрунтування своїх вимог, у судовому засіданні позивач зазначив, що він має статус «Діти війни», перебуває на обліку в УПФУ м.Добропілля. Згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за ним визнано право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України № 6-пр/2007 від 9 липня 2007 р. та № 10-рп/2008 р. від 22 травня 2008 р., згідно яких визнано неконституційними норми статей Законів України Про державний бюджет України на 2007, 2008 років, що стосується призупинення дії ст..6 Закону України про соціальний захист дітей війни». Відповідач відмовляється провести перерахунок та виплату передбаченої Законом зазначеної доплати до пенсії.

ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідача та покласти зобов’язання на УПФУ в м.Добропілля вчинити дії щодо перерахування та виплаті йому щомісячної соціальної допомоги, починаючи з 1 січня 2006 р. по 01 серпня 2009 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, що в загальному розмірі складає 4821 грн.17 коп., як особі, яка має статус «Дитина війни».

У судовому засідання представник відповідача, діюча на підставі довіреності – ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що УПФУ мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначено діючим законодавством України, до яких не відносяться виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст..110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», у 2006 році урядом не впроваджено порядок надання пільг, передбачених ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Представник УПФУ стверджує, що законодавством України не передбачено відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі іншого нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р.. При цьому іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08р. Представник відповідача також просить суд відмовити ОСОБА_1 у позові щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за період з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 року, оскільки вважає, що за цей період виплати, на які посилається позивач, не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ,та дані положення Закону не були визнані неконституційними.

Представник відповідача також зазначила, що позивачем порушено передбачений ст..99 КАС України річний строк звернення з адміністративним позовом до суду, який визначається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. На підставі наведеного, керуючись ст..100 КАС України просить суд у позові відмовити.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.  

У пенсійному посвідченні № 107420 на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є штамп встановленого зразка, що засвідчує право позивача на пільги, передбачені ст..6 Законом України “Про соціальний захист дітей війни” (а.с.5,6).

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону).

Згідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було передбачено, що пільги дітям війни передбачені ст..5 абз.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни запроваджуються починаючи з 1 січня 2006 року, а статтею 6 цього Закону протягом 2006 року ,- поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному КМ України.

Зазначені статі Закону у 2006 році неконституційними у встановленому порядку не визнавались.

Таким чином вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік про визнання дій відповідачів протиправними та покладання зобов’язання щодо перерахунку надбавки, навіть за умов своєчасного звернення позивачки з адміністративним позовом до суду не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути задоволені.

З’ясовуючи питання щодо позову ОСОБА_1 про стягнення щомісячної державної допомоги за 2007 рік, в цих спірних правовідносинах застосовується Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».При цьому суд керується наступним.

Відповідно до п. 5 ч.1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ч. 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007р. по 30.09.2007р. 410,06грн.; з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. –415,11грн.

У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Невиконання цього доручення суб’єктами владних повноважень, колізії у застосування законодавчих актів, не можуть бути визнані підставами для відмови у захисті прав позивача, які встановлені та визнані державою.

Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів ( справа про соціальні гарантії) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007 року необхідно було керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними фактично позбавили осіб права, отримувати зазначену соціальну допомогу.

Статтею 99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст.100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У своїй позовній заяві, позивач не навів доказів поважності пропуску ним строку для звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії), у тому числі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, №52, 27.07.2007р.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 мав можливість и повинен був своєчасно дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007р. порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р. Відповідно річний строк для звернення з позовом до суду, що до вимог про стягнення недоплаченої соціальної допомоги за 2007 рік сплинув 27 .07.2008р.

Адміністративний позов позивачем поданий до суду 26 серпня 2009 р., тобто після закінчення річного строку з моменту, коли він міг би дізнатися про порушення свого права. (а.с.2). 

Частиною 2 ст. 100 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що юридична необізнаність позивач не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення з позовом до суду.

На підставі наведених вище доводів у позові ОСОБА_1 щодо покладання зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають з мотивів, порушення позивачем строків звернення з адміністративним позовом до суду.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій УПФУ м. Добропілля протиправними та про відмову в перерахунку щомісячної державної допомоги за статус «Діти війни на 2008 рік, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було передбачено, що « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність.

На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, з дня визнання цих положень Рушенням Конституційного Суду України не конституційними, а саме починаючи з 22 травня 2008 року.

28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно де у пункту 8 приписано, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачувались органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявні правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії починаючи з 22 травня по 31 грудня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

На час розгляду цієї справи у суді, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

З урахуванням річного строку позовної давності, який визначається від дня звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, а саме з 26 серпня 2008 року, та розміру підвищення пенсії, яку позивачка отримувала починаючи з 1 січня 2008 року у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, недоплата складає 423 грн.18 коп. з наступного розрахунку:

Мінімальна пенсія Щомісячна держ.соціальна Фактично сплачена Недоплата

за віком на 2008р. допомога в розмірі 30% від сума

мін.пенсії згідно ст..6 Закону

серпень 482.00 27.98(6 дн. серпня 2008р.) 27.98

вересень 482.00 144.60 48.20 96.40

жовтень 498.00 149.80 49.80 99,60

листопад 498,00 149.80 49.80 99,60

Грудень 498.00 149.80 49.80 99.60

=====

423, 18

Всього недоплата щомісячної державної допомоги з 26 серпня по 31 грудня 2008 року складає 423 грн.18 коп.

Встановивши, що відповідач УПФУ м.Добропілля порушив норми права , які регулюють правовідносини у сфері соціального захисту відповідної категорії громадян , суд визнає такі дії протиправними і відповідно до вимог ст.. 162 КАС України покладає на відповідача обов’язок здійснити нарахування та виплату на користь позивача як дитини війни доплату до пенсії.

Суд не може погодитись з запереченнями відповідача щодо необгрунтованості позовних вимог виходячи з наступного.

28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де пунктом 8 постанови визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявні правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії починаючи з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, розмір щомісячної державної соціальної допомоги яку мав отримати позивач як особа, що відноситься до категорії «Діти війни» , починаючи з 26 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з урахуванням наведеного вище розрахунку буде складами в загальному розмірі 423 грн.18 коп.

Щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, дитині війни за період з 01.01.2009 р., суд вважає, що за цей період у задоволенні позову слід відмовити, оскільки виплати на які посилається позивач не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ,та дані положення Закону не були визнані неконституційними.

Керуючись ст. ст.9,69,99,100 104,159,160,163 КАС України, ст..З , ч. 2 ст. 19 , ч. З ст. 51 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закон України «Про державний бюджет України на 2008 р», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля, щодо відмови в нарахуванні, призначенні та здійсненні виплат ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як особі, яка має статус «Діти війни» починаючи з 26 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля, ЄДРПОУ 23126353 р/р 256013122017 МФО 335106 в ДОУ ВАТ "Державний ощадний банк " здійснити перерахунок та виплату за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену соціальну допомогу, починаючи з 26 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в передбаченому ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля щодо визнання дій відповідача протиправними, та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Діти війни” - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Добропільський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Складено одноособово в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий: суддя С.О. Діденко