Ухвала суду № 54273428, 09.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р.Справа № 816/3986/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Котелевець Н.В. за участю представника відповідача - Гаспаряна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 816/3986/15

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконною та скасування індивідуальної податкової консультації від 21.08.2015 № 453/п/16-31-10-03-14 та зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуваною консультацією не порушуються його права і, окрім того, відповідач не надав відповіді по суті поставлених перед ним в запиті питань, внаслідок чого індивідуальна податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 22.07.2015 року про надання роз'яснення (консультації) щодо окремих положень законодавства, а саме: яким чином застосувати презумпцію, передбачену в статті 4 ПКУ, у ситуаціях, коли:

1) у відкритому доступі, в інтернеті (чи друкованих виданнях, в т.ч. "Податковому віснику") містяться різні за змістом роз'яснення як самої ДФС, так і її територіальних органів по всій Україні - чи можна виходити з того, що (з урахуванням статті 4 ПКУ) наявність таких різних роз'яснень дозволяє платнику застосувати найбільш вигідний для нього підхід, навіть тоді, коли ці множинні роз'яснення не адресовані йому персонально?

2) також у відкритому доступі на сайті http://www.reyestr.court.gov.uа/ можна знайти численні рішення судів різних рівнів по тих чи інших питаннях застосування ПКУ. Чи можна використовувати рішення цього реєстру як джерело для застосування презумпції, вказаної в статті 4 ПКУ?

- чи зобов'язані податкові органи, приймаючи ті чи інші рішення в рамках Податкового кодекс України, обов'язково дотримуватись правових висновків Верховного суду України?

Листом від 21.08.2015 за вих. № 459/П/16-31-10-03-14 відповідач повідомив позивача про те, що застосування презумпції правомірності рішень платника, що визначена п. 4.1.4. ст. 4 ПК України можливо лише в разі наявності множинності трактування норм законів чи нормативно-правових актів, а не роз'яснень контролюючих органів. Роз'яснення щодо застосування контролюючими органами норм, що допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків, може бути надано платнику податків виходячи з конкретної ситуації, що виникла у такого платника.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, не суперечать нормам Податкового кодексу України, не порушують права та інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Податкова консультація згідно пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

Тобто, індивідуальна податкова консультація є індивідуально-правовим актом уповноваженого контролюючого органу, який надається конкретному платнику податків виключно з питань застосування податкового законодавства.

При цьому, приписами пп. 52.4 та 52.5 ст. 52 ПК України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Статтею 53 ПК України передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить всю необхідну інформацію і надає відповідь на поставлені позивачем запитання.

Колегія суддів також зауважує, що позивач у своєму запиті ставить питання, не пов'язані з практичним застосуванням окремих положень норм податкового законодавства щодо адміністрування податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів.

При цьому, норма ст. 4 Податкового кодексу України підлягає застосуванню у певному, конкретно визначеному випадку, з урахування всіх обставин справи. Однак, позивач не навів жодних обставин конкретної ситуації, в якій вказана норма підлягала практичному застосуванню.

Враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з підстав, наведених в даній ухвалі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 816/3986/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 грудня 2015 року. У повному обсязі буде складена 11 грудня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.