Ухвала суду № 54273371, 08.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/12509/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Марцинкевич В.А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_2; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва призначити пенсію за віком ОСОБА_2 з 18 грудня 2014р. в розмірах відповідно чинного законодавства на визначений пенсіонером банківський рахунок

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва не перебувала та пенсію не отримувала.

18 грудня 2014 року представник позивача ОСОБА_3 подав до Управління заяву про призначення пенсії за віком.

Відповідно до листа Управління від 28.04.2015 року, у нього немає підстав призначити пенсію ОСОБА_2, оскільки не надані належні документи.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернулася до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист конкретизовані у Законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В частині 4 статі 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що виникнення права на пенсію для іноземців та осіб без громадянства пов'язується з умовою їх постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні.

В зв'язку з тим, що міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем, який передбачав би інші умови призначення та виплати пенсій, на даний час чинності не набув, підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні.

Законодавством не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.

На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 розроблено проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон».

Також, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок призначення пенсій, дотримання якого виключає наявність спірних правовідносин між сторонами щодо призначення пенсій.

Частина перша ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує на те, що заява про призначення (перерахунок ) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846.

Згідно п.1 вказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, а за приписами п.29 Порядку, документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що Позивач не дотримався вимог вказаної норми Порядку оскільки не надав пенсійному органу документів, що засвідчують її місце проживання (реєстрації), в той час як подання зазначених документів необхідне для визначення правильності звернення до належного територіального органу Пенсійного фонду.

Апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-пр/2009, якими визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, щодо неприпустимості обмеження права особи на отримання пенсії в залежності від обраного місця проживання.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що норми ст.ст.49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визнано неконституційними вказаним рішенням Конституційного Суду України, регулюють правовідносини щодо пенсій, які вже були призначенні особам, як громадянам України з приводу припинення, поновлення та виплати пенсії у разі виїзду за кордон.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва не перебувала та пенсію їй не було призначено, пенсійного віку вона досягла проживаючи на постійній основі в іншій державі.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відмовляючи в призначенні пенсії ОСОБА_2 правомірно керувався нормами, що регулюють саме призначення пенсії, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.