Ухвала суду № 54273330, 09.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9236/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року №0005382208 та №0005392208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НВО «Мета» за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2012 р., за результатами якої складений акт від 31.08.2012 р. № 669/22-8/33101280, яким встановлено п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», у зв'язку із тим, що до складу витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «НВО «Мета» на загальну суму 1410500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 352 625,00 грн. у т.ч. по періодах: за І квартал 2011 р. - 352625,00 грн.; та п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.185 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 282 100,04 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2011 р. - на загальну суму ПДВ 205 281,24 грн.; за березень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 76 818,80 грн.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 року: №0005382208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 352 626,00 грн. (за основним платежем 352 625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.); та №0005392208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 282 101,00 грн. (за основним платежем 282 100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.).

Не погоджуючись з такими діями та висновками податкового органу, позивач звернувся до суду.

Приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час), та які не пов'язані з веденням господарської діяльності. Вказане також кореспондується з положеннями п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Згідно з п.44.1 ст.44ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Актом перевірки встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат, та вказано в податковій та бухгалтерській звітності взаємовідносини з контрагентом ТОВ «НВО «Мета».

Податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, з чим погодився і суд першої інстанції.

Як видно з матеріалів справи, господарські операції позивача та ТОВ «НВО «Мета» виникли на підставі договору. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, які свідчать про отримання товару від постачальника - ТОВ «НВО «Мета»: № 2 від 11.02.2011 р., № 7 від 16.02.2011 р., № 11 від 18.02.2011 р., № 15 від 18.02.2011 р., № 47 від 24.03.2011 р., відповідно до яких позивачем отримано від ТОВ «НВО «Мета» товар: «преобразователи» та «контакти».

Податкові зобов'язання відображено у податкових накладних: № 2 від 07.02.2011 р., № 4 від 08.02.2011 р., № 7 від 09.02.2011 р., № 8 від 10.02.2011 р., № 11 від 16.02.2011 р., № 15 від 18.02.2011 р., № 16 від 21.02.2011 р., № 47 від 24.03.2011 р., № 50 від 25.03.2011 р.

На підтвердження розрахунків між сторонами позивачем надано суду банківські виписки, фінансовий звіт (баланс) на 31.12.2010 р., фінансовий звіт (баланс) на 31.12.2011 р., податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2010 р.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанцції стосовно того, що об'єкти оподаткування, які були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами.

Суд апеляційної інстанції вказує, що позивачем не доведено, що господарські операції з ТОВ «НВО «Мета» спричинили реальні зміни майнового стану суб'єкта господарювання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданих позивачем видаткових накладних, поставлений ТОВ «НВО «Мета» товар отримували представники позивача за довіреністю. Всупереч вказаному, апелянтом жодної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей надано не було, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом не надано доказів, які б свідчили, якими силами та засобами здійснювалась поставка товарів; доказів, які б свідчили про наявність складського приміщення для його зберігання; не надано рахунків-фактур тощо.

Крім того, в рамках документальної позапланової виїзної перевірки, та відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України 20.08.2012 р. головному бухгалтеру ТОВ «Проксис» запропоновано письмовим запитом від 20.08.2012 р. № 6057/10/22-810, надати перелік документів, в тому числі первинні документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НВО «Мета» за період діяльності з 01.01.2009 р. по 01.07.2012 р., та надати належним чином завірені копії вищевказаних документів.

Водночас, при виході перевіряючого на перевірку, ТОВ «Проксис» документів або їх завірених копій щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НВО «Мета» за період діяльності з 01.01.2009 р. по 01.07.2012 р. надано не було, про що було складено акт, який підписаний головним бухгалтером ТОВ «Проксис».

Колегія суддів також зазначає, що неможливо прослідкувати та достеменно встановити зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати спрямовувались на здійснення вказаної господарської діяльності, придбання товарів/послуг та їх використання у своїй діяльності.

Судом також враховується, що позивачем за неодноразові запити податкового органу не було надано первинних документів, які підтверджують його господарську діяльність, відтак документи вже при розгляді справи в суді не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Вказане, також доводить факт формування таких документів не безпосередньо під час здійснення господарської операції, а після цього, що суперечить вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно документів наданих при апеляційному розгляді справи, то суд вказує на те, що вони не можуть бути належним доказом реальності господарських операцій позивача з контрагентом, та не підтверджують правомірність формування податкової звітності, а тому критично оцінюються колегією суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України надав до суду належні докази правомірності рішення щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та обґрунтував свою позицію.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.11.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.