Постанова № 54273204, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/14352/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «АФІТО» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат № 1» про визнання протиправним та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «АФІТО» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат № 1» про визнання протиправним та скасування наказів, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржувані накази не визначають підстав, з яких їх винесено та не зазначено обставин, які свідчать про нікчемність договорів. При цьому, позивач стверджує, що при прийнятті зазначених наказів порушено порядок їх прийняття, оскільки не була забезпечена участь позивача.

Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви від 28.08.2015 р. просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 73/2 від 18.04.2015 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - Уповноважена особа Фонду);

- визнати протиправним та скасувати наказ № 73/1 від 18.04.2015 р. Уповноваженої особи Фонду;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про нікчемність правочину від 20.04.2015 р. № 1026/6-21 Уповноваженої особи Фонду;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про нікчемність правочину від 20.04.2015 р. № 1027/6-21 Уповноваженої особи Фонду;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо складання та направлення позивачу повідомлення про нікчемність правочину від 20.04.2015 р. № 1026-6-21 та № 1027-6-21.

Позивач зазначає, що вказаними вище наказами визнано нікчемними договори про розірвання договору іпотеки та про розірвання договору застави транспортних засобів. Інформація про нікчемність вказаних угод про розірвання договорів була доведена до позивача оскаржуваними повідомленнями.

В контексті наведеного позивач зазначає, що між ним та Банком та ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат № 1» 14.02.2014 р. було укладено кредитний договір №811-140214, відповідно до якого позичальнику відкрито кредитну лінію з лімітом 2 500 000 грн. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 14.02.2014 р. між позивачем та банком було укладено договір іпотеки №1260-140214 та договір застави транспортних засобів №1261-140214/А.

Надалі, 13.05.2015 р., до кредитного договору внесено зміни, відповідно до яких забезпеченням виконання зобов'язань перед Банком є майнові права на депозитні внески ОСОБА_2 в сумі 110 464,80 доларів США та 100 330,97 євро, що розміщені у Банку.

Транспортні засоби та нерухоме майно перестали бути об'єктом забезпечення зобов'язань перед Банком.

Водночас, виходячи з укладеного третьою особою та Банком договору щодо заміни забезпечення, 14.05.2014 р. позивач уклав з Банком договори про розірвання договору іпотеки та договору застави транспортних засобів. Відповідно до державних реєстрів була внесена відповідна інформація щодо припинення іпотеки/застави.

Після віднесення у липні 2014 р. Банку до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації, відкликання у листопаді 2014 р. у Банку ліцензії та після початку процедури ліквідації, Уповноваженою особою Фонду прийнято оскаржувані накази про визнання нікчемними договорів про розірвання договорів іпотеки та договору застави.

Не погоджуючись з оскаржуваними актами позивач звертає увагу, що право Уповноваженої особи Фонду на вчинення вказаних вище дій не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує можливість нікчемність правочинів.

За обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, як зазначає позивач, таке рішення є необґрунтованим. Однак, зазначає позивач, оскаржувані накази не містять передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, відповідно спірні накази є необґрунтованими, що є самостійною підставою для їх скасування.

Позивач також звертає увагу, що заперечуючи проти позову, Уповноважена особа посилається, як на підставу прийняття оскаржуваних рішень, на те, що договори про розірвання договорів іпотеки та застави є правочинами, спрямованими на безоплатну відмову від власних майнових вимог.

Однак, виходячи із наведених вище обставин щодо заміни предмету забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач наполягає, що у даному випадку лише відбулась заміна забезпечення та еквівалент розміру депозитних вкладів у гривнях (2 916 993,30 грн.) навіть перевищує зобов'язання за кредитним договором. З огляду на наведені вище обставини позивач вважає, що відсутні обставини безоплатної відмови Банку від власних майнових вимог, а отже і відсутні підстави для висновку щодо віднесення договорів про розірвання договорів іпотеки та застави до нікчемних.

Позивач, оцінюючи заперечення Уповноваженої особи Фонду, в яких остання також зазначає, що правочини про розірвання договорів були вчинені з метою уникнення звернення стягнення на заставлене майно, які спричинені розумінням існуванням у банківської установи проблем з ліквідністю, а також розумінням неможливості звернення стягнення на депозитні кошти в межах процедури тимчасової адміністрації/ліквідації, позивач зазначає, що на момент укладення договорів про розірвання йому не було відомо про проблеми з ліквідністю у Банку та про те, що до Банку буде введено тимчасову адміністрацію.

Більш того, як зазначається позивачем, до введення обмежувальних заходів були наявні повідомлення з відкритих джерел про достатню ліквідність Банку.

Таким чином позивач вважає, що в уповноваженої особи не було жодних підстав для прийняття оскаржуваних наказів та направлення повідомлень, у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Третя особа позов підтримала, з підстав, викладених у своїх поясненнях, які кореспондуються з позицією позивача.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемко Роман Анатолійович проти позову заперечив, вважаючи спірні рішення законними та обґрунтованими, зазначаючи про наявність вищезгаданих обставин, які в силу закону зумовлюють визнання нікчемними договорів про розірвання договорів застави та іпотеки.

В судове засідання представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та третьої особи не з'явилися. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2014 р. між ПАТ «Європейський газовий банк» та ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат № 1» укладено кредитний договір № 811-140214 (відновлювальна кредитна лінія з графіком погашення).

Відповідно до умов договору Банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з графіком погашення, з лімітом 2 500 000 грн. Кредит надавався на строку з 14.02.2014 р. по 27.01.2015 р. (включно). Цільове призначення - поповнення оборотних коштів.

Згідно з п. 3.1. цього договору, забезпечення зобов'язань за договором є нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вулиця Хорольська, будинок 46-б, а саме: забійний цех, А-1, загальна площа 917 кв.м.; будівля охорони, Б-1, загальна площа 16,6 кв.м. та транспортні засоби, що належать ТОВ «Комерційний центр «Афіто». Зазначається, що у випадку погіршення платоспроможності Позичальника, або невиконання або неналежного виконання умов цього договору позичальником, або невиконання чи неналежного виконання умов договорів забезпечення позичальником/заставодавцем/поручителем/гарантом, позичальник зобов'язаний, на письмову вимогу Банку, надати інше або додаткове забезпечення за договором.

14.02.2014 р. між Банком та ТОВ «Комерційний центр «АФІТО» (майновий поручитель боржника - ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат № 1») укладено договір іпотеки № 1260-140214/І.

Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (Банку), що випливають з:

- вищезгаданого кредитного договору № 811-140214 від 14.02.2014 р., відповідно до якого боржнику надано кредит у розмірі 2 500 000 грн.

- договору про надання овердрафту № 812-140214 від 14.02.2014 р., відповідно до якого Банком боржнику надано кредит в сумі 1 000 000 грн.

Предметом іпотеки є нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вулиця Хорольська, будинок 46-б, а саме: забійний цех, А-1, загальна площа 917 кв.м.; будівля охорони, Б-1, загальна площа 16,6 кв.м., що належать ТОВ «Комерційний центр «Афіто». За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки склала 913 180 грн.

При цьому, за змістом договору Банку повідомлено, що предмет іпотеки знаходиться в оренді

Згідно з умовами договору від 13.05.2014 р. про внесення змін до кредитного договору №811-140214 від 14.02.2014 р., сторони домовились, що кредит надається на строк з 14.02.2014 р. по 20.11.2014 р. Крім того, обумовлено, що забезпечення зобов'язань за договором є майнові права на депозитні внески ОСОБА_2 в сумі 110 464,80 доларів США та 100 330,97 Євро, розміщені в АТ «ЄВРОГАЗБАНК».

14.05.2014 р. між ПАТ «Європейський газовий банк» та ТОВ «Комерційний центр «Афіто» укладено договір про розірвання Договору іпотеки №1260-1402/І від 14.02.2015 р. та договір про розірвання Договору застави транспортних засобів №1261-140214/А від 14.02.2015 р., укладених між зазначеними сторонами.

Наведену інформацію внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

18.04.2015 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Європейський газовий банк» Оберемком Р.О. прийнято наказ №73/1 та №73/2 щодо визнання нікчемними правочинів - договору про розірвання Договору іпотеки №1260-1402/І від 14.02.2015 р. та договору про розірвання Договору застави транспортних засобів №1261-140214/А від 14.02.2015 р.

При цьому, в даних наказах зазначено про виявлення нікчемних положень вказаних договорів, однак не зазначено в чому вони полягають та яким керувалась уповноважена особа при визнанні договору про розірвання Договору іпотеки №1260-140214/І від 14.02.2015 р. та договору про розірвання Договору застави транспортних засобів №1261-140214/А від 14.02.2015 р. нікчемними.

20.04.2015 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Європейський газовий банк» Оберемком Р.О. надіслано повідомлення №1026-6-21 та №1027-6-21 про нікчемність договорів.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі-Закон №4452-VI).

Частиною 2 ст. 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 38 Закону №4452-VI (в редакції станом на момент вирішення справи) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України, серед яких зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Отже нікчемним є такий правочин, недійсність якого встановлена законом саме на момент його укладання.

Зазначений висновок знаходить своє підтвердження у позиції, висловленій у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до п. 4 цієї Постанови, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до п. 8 цієї Постанови, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI (в редакції станом на моменту вчинення правочинів, визнаних на підставі оскаржуваних наказів нікчемними) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на момент укладення договорів від 14.05.2014 р. позивачу не було відомо про проблеми з ліквідністю ПАТ «Європейський газовий банк», а також про те, що в банку буде введено тимчасову адміністрацію.

З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 16 червня 2015 року по справі №К/800/19140/15, зі змісту наведених норм випливає що право Уповноваженої особи визнавати правочини (договори) нікчемними не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення щодо цього обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочинів очевидно недостатньо для визнання їх такими, оскільки воно, у випадку, який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність правочинів.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим.

Оскільки оскаржувані накази не містять посилань на передбачені законодавством підстави для визнання правочину нікчемним, суд приходить до висновку, що останні підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Наведене свідчить, що отримання позивачем повідомлень про нікчемність правочинів - договору про розірвання Договору іпотеки №1260-140214/І від 14.02.2015 р. та договору про розірвання Договору застави транспортних засобів №1261-140214/А від 14.02.2015 р. породжує для останнього правові наслідки та порушує його права та законні інтереси, а відтак і вказані повідомлення підлягають скасуванню з метою захисту прав позивача.

При цьому, в частині оскарження дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича суд зазначає, що оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням суб'єкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі дій щодо прийняття наказу, в даному випадку не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності оскаржуваних дій та рішення не виконав.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «АФІТО» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича №73/2 та №73/1 від 18.04.2015 р.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення про нікчемність правочину від 20.04.2015 р. № 1026/6-21 та № 1027/6-21 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у сумі 292,32 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «АФІТО» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов