Постанова № 54273135, 10.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 грудня 2015 року №826/22367/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.01.2015 №2/26-59-22-07/37404411 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами останнього необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.01.2015 №2/26-59-22-07/37404411 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207 з підстав відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Справу №826/22367/15 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період серпень 2014 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ», товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор», товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «КДТ» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зі мінами та доповненнями, що призвело до заниження суми з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 632 603,00 грн., у тому числі за серпень 2014 рок у розмірі 632 603,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 05.01.2015 №2/26-59-22-07/37404411 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 790 754,00 грн., з яких 632 603,00 грн. за основним зобов’язанням та 158 151,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.01.2015 №2/26-59-22-07/37404411, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ», товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор», товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «КДТ» за серпень 2014 року.

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (замовник/клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ» (виконавець/експедитор) укладено наступні договори:

- від 28.04.2014 №24 про надання послуг, згідно з яким замовник замовляє, а виконавець надає послуги по вантажним роботам товарів, вантажів та майна замовника в складських приміщеннях замовника, а також інші складські послуги, передбачені умовами договору. Ціна, що є предметом даного договору, визначається в актах, які оформлюються та підписуються сторонами. Усі акти є складовими частинами цього договору. Складські приміщення розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67;

- від 28.04.2014 №27 про надання послуг, у відповідності до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по пакуванню та маркуванню товарів, вантажів та майна замовника в складських приміщеннях замовника, а також інші складські послуги, передбачені умовами договору. Ціна, що є предметом даного договору, визначається в актах, які оформлюються та підписуються сторонами. Усі акти є складовими частинами цього договору. Складські приміщення розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67;

- від 25.09.2012 №26 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з яким експедитор відповідно до даного договору зобов’язується від свого імені за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, у тому числі послуг з організації перевезення вантажів клієнта, залучення третіх осіб для виконання перевезень, а також надаватиме інші послуги, пов’язані з перевезенням вантажу, а клієнт зобов’язаний прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання умов названих договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 28.04.2014 №24 про надання послуг, від 28.04.2014 №27 про надання послуг та від 25.09.2012 №26 про надання транспортно-експедиційних послуг, актів надання послуг, податкових накладних.

Також, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01.02.2013 №30, умовами якого визначено, що виконавець зобов’язується за завданням замовника виконати роботи з надання рекламних послуг замовнику.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання рекламних послуг від 01.02.2013 №30, акту надання послуг та податкової накладної.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор» (постачальник) за перевіряємий період ґрунтуються на договорі поставки від 21.07.2014 №ПД 65-07/14, згідно з яким постачальник зобов’язується поставляти протягом строку дії даного договору, а покупець приймати та оплачувати низьковольтне обладнання торгівельної марки «PF» на умовах, визначених у даному договорі.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 21.07.2014 №ПД 65-07/14, видаткових накладних, податкових накладних.

Між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» (постачальник) укладено договір поставки від 23.01.2014 №101, у відповідності до положень якого постачальник зобов’язується передати товар у власність покупця для його використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 23.01.2014 №101, видаткових накладних та податкових накладних.

Також, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» (постачальник) укладено договір поставки від 02.06.2014 №58-14, згідно з яким постачальник зобов’язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно з якими було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід’ємну частину, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 02.06.2014 №58-14, видаткових накладних, податкових накладних.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» податкової дисципліни зроблені по ланцюгу контрагентів постачальників позивача та на припущеннях.

Так, у відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпромгруп «Діоніка», яке є контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», здійснено маніпулювання показниками податкової звітності та формування технічного кредиту; товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор», у свою чергу, не здійснювалося реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних по позивачу за перевіряємий період; товариство з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс», яке має стан « 9» та не здійснювало реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за серпень 2014 року. Щодо висновків контролюючого органу про не підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «КДТ» («Кепітал Девелопмент Трейдінг»), то в акті перевірки зазначено, що основними постачальниками вказаного товариства були товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал» та товариство з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс», а також повторно наголошено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпромгруп «Діоніка», який є контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», здійснено маніпулювання показниками податкової звітності та формування технічного кредиту.

Водночас, суд вважає вказані твердження контролюючого органу необґрунтованими, оскільки господарські взаємовідносини між собою контрагентів позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», товариства з обмеженою відповідальністю «КДТ» («Кепітал Девелопмент Трейдінг») та товариства з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» – не впливають на ведення податкового обліку позивачем, і виходить за межі спірних правовідносин, а тому вказане не береться судом до уваги.

Щодо доводів відповідача про не реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ», товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор», товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних по позивачу за перевіряємий період, то суд наголошує на тому, що з матеріалів справи вбачається, що відповідні податкові накладні містять суму податку на додану вартість, що не перевищує 10 тисяч гривень.

Згідно із приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відтак, доводи контролюючого органу в цій частині також є необгрунтованими.

Згідно з приписами частини другої статті 61 Конституції України передбачений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Разом з тим, на підтвердження наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети) за результатами фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами останнім надано суду копії договорів та первинно-облікових документів на підтвердження подальшої реалізації товарів, придбаних за перевіряємий період.

Також, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії договорів оренди нежитлових приміщень, позивачем орендується нежитлове приміщення за адресою місто Київ, проспект Перемоги, 67, тобто приміщення, за адресою розташування якого відбулося надання послуг за договорами, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ».

Крім того, позивачем надано суду податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ», та товариства з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за серпень 2014 року із доказами надіслання їх та прийняття контролюючими органами (квитанції №2), з яких вбачається, що названі товариства декларували свої грошові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій за перевіряємий період з контрагентами – товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайн-СТ», товариством з обмеженою відповідальністю «Промфактор», товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «КДТ» – діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000392207 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 11 861,31 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня тридцять одна коп.), що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2015 №13817. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 11 861,31 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.01.2015 №0000392207.

Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «Сфералайн» (01054, місто Київ, вулиця Воровського, будинок 27, код ЄДРПОУ 37404411) документально підтверджені платіжним дорученням від 15.09.2015 №13817 судові витрати у розмірі 11 861,31 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня тридцять одна коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.