Постанова № 54272947, 08.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5593/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Андрухіва В.В.

при секретарі Гацанюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2015 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22382524 від 25.06.2015 року, прийняте державним реєстратором ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС, код ЄДРПОУ 38004195 на обєкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (колишня вул.Кузнечна) в м.Одесі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 24.12.2007 року між ВАТ СВЕДБАНК та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1501/1207/71-263, в забезпечення зобовязань по якому укладено договір іпотеки від 24.12.2007 року № 1501/1207/71-263-Z-1. За вказаним договором в іпотеку було передано квартиру № 8, що знаходиться в м. Одесі по вул. Ковальська в буд. 52 (реєстраційний № 6624704). 09 бередня 2010 року ОСОБА_5 померла. Позивач пояснив, що до 25.06.2015 року (дата прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) власниками квартири були ОСОБА_1 та його малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зазначена квартира є їхнім єдиним житлом. 28.11.2012 року між ПАТ СВЕДБАНК, правонаступником якого є ПАТ ОМЕГА БАНК, та ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС було укладено договір факторингу та договір № 15 про відступлення прав за вказаним іпотечним договором. Так, ПАТ СВЕДБАНК передало ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС право вимоги щодо заборгованості по кредитному договору № 1501/1207/71-263 від 24.12.2007 року та відступило право за іпотечним договором, укладеним із ОСОБА_5. 01.07.2015 року працівники ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС силою виселили дружину позивача ОСОБА_6 з дітьми із вказаної квартири, у звязку з чим було подано заяву до міліції про вчинення злочину. Пізніше позивач дізнався, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_4 власником спірної квартири стало ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС. Підставою для переходу права власності став іпотечний договір 1501/1207/71-263-Z-1. На думку позивача, відповідач незаконно та за відсутності законних підстав зареєстрував за третьою особою право власності на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, про яке зазначено у п.п. 12.3.1, 12.3.2 договору іпотеки, оскільки це вважається примусовим відчуженням обєкта нерухомості. Також позивач зазначає, що квартира позивача відповідає усім вимогам, які встановлені Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, тобто на неї розповсюджується дія вказаного мораторію. Крім того, позивач зазначає, що йому ніколи не надходило жодних повідомлень або письмових вимог від іпотекодержателя, тому третя особа не могла виконати умови п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо надання документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя. Позивач також стверджує, що ніколи не надавав згоди на включення до договору іпотеки відповідного застереження, передбаченого п.п. 12.3.1, 12.3.2, і тому зазначене застереження є нікчемним, отже на підставі нього не могло здійснюватися стягнення на спірну квартиру. Приморським районним судом м. Одеси на даний час розглядається справа за позовом ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно та зустрічний позов про визнання правочину нечинним. Відповідач, всупереч п.40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не перевірив наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Також позивач зазначив, що третьою особою в порядку, визначеному Законом та Порядком, подавалися не у повному обсязі передбачені Порядком заяви та документи до них, необхідні для проведення державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про реєстрацію права власності. Окрім вищевикладеного, позивач вказував, що відповідач взагалі не мав права реєструвати право власності на нерухоме майно за третьою особою, оскільки за законом нотаріус виконує реєстраційні дії у Державному реєстрі прав виключно у разі вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проте такої нотарільної дії нотаріусом не вичнялося.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити з наведених підстав.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, просив про розгляд справи без його участі. Також відповідач надіслав до суду заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно заперечень відповідача, 05 червня 2015 року відповідачем було вчинено нотаріальну дію засвідчення справжності підпису, перевірено дієздатність та повноваження уповноваженої особи ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС гр. ОСОБА_7 під час складання заяви, в якій представник просив виключити іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального ОСОБА_8 24.12.2007 року за реєстровим № 22167, на нерухоме майно: квартиру № 8 у м. Одеса по вулиці Кузнечна (вул. Ковальська), будинок 52, та зареєструвати право власності згідно ст.37 Закону України Про іпотеку на зазначений предмет іпотеки. Надалі уповноваженою особою ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС ОСОБА_7 було подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу, як спеціальному субєкту, що здійснює функції державного реєстратора, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) і заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права). З метою встановлення законності та обґрунтованості поданих заяв, було проведено аналіз поданих правовстановлюючих документів у відповідності до вимог чинного законодавства. Нотаріус встановив, що 24.12.2007 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1501/1207/71/-263. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 100 000 доларів США, а останній зобовязався у свою чергу в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, сплачувати відсотки з користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, щі передбачені графіком погашення кредиту. В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором ОСОБА_5 та Банк уклали Іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку була передана квартира № 8 у м. Одеса по вулиці Кузнечна (вул. Ковальська), будинок 5. 28.12.2012 року Банк відступив ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС, відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав з іпотечними договорами, свої права вимоги до Позивача за зобовязаннями по Кредитному договору № 1501/1207/71/-263 та Іпотечному договору. Підпунктом 12.3 Іпотечного договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.п.12.3.1 та 12.3.2 цього Договору. Відповідно до п.1.2.31 Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється щляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст..37 Закона України «Про іпотеку». У звязку з переходом усіх прав та обовязків за іпотечним договором на підставі вищенаведених договорів, ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС, скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням зобовязальних відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (п.12.3 Іпотечного договору) звернулося до нотаріуса, як спеціального субєкта, що здійснює функції державного реєстратора, з заявою про реєстрацію права власності. Таким чином, нотаріус зазначає, що мав необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за Іпотекодержателем. Також відповідач стверджує, що ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС було дотримано вимоги законодавства щодо надання вичерпного переліку документів, необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у звязку з чим було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ ФКВЕКТОР ПЛЮС. Оскільки у даному випадку звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то відповідне відчуження вважається таким, що здійснене згодою власника, а отже положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не можуть бути застосовані. Щодо вичерпного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, що міститься в іпотечному договорі, відповідач зазначив, що усі документи, передбачені Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п.1, 2 п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України № 868 від 17.10.2013 року, були надані. У тому числі були надані копії письмових вимог за вих.№№ 1346-юр, 1347-юр, 1348-юр від 24.12.2014 року та копії поштових повідомлень про вручення цих вимог через ДП «Укрпршта» 22.04.2014 року. На підставі викладеного, відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав, вважаючи їх необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Як зазначає представник третьої особи, звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тому відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника, а отже положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не можуть бути застосовані. Реєстрація права власності на спірну квартиру була здійснена у відповідності до умов ст. 37 ЗУ Про іпотеку, а отже, це досудовий (не примусовий) спосіб врегулювання заборгованості та задоволення вимог Кредитора (Іпотекодержателя) ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС. Даний спосіб передбачений пунктом 12 Іпотечного договору № 15001/1207/71-263-2-1 від 24,12.2007 року. Третя особа стверджує, що ОСОБА_1 24.12.2007 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 надав свою згоду своїй дружині ОСОБА_5 на укладення кредитного договору та іпотечного договору, в забезпечення за яким було передано квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Копія нотаріальної згоди була зареєстрована в реєстрі за №22160. Враховуючи вищевикладене, позивач погодився взяти на себе всі ризики, повязані з передачею квартири в іпотеку і, таким чином, він погодився з умовами, викладеними в пункті 12 Іпотечного договору, де міститься іпотечне застереження, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності за ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС. На виконання вимог Порядку № 868 третьою особою через уповноважену особу було надано копії письмових вимог за вих. № 1346-юр, № 1347-юр, № 1348-юр від 24.12.2014 року та копії повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідно до змісту яких ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС повідомило про необхідність виконання порушеного кредитного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень, зазначені поштові відправлення були надіслані цінним листом із зворотнім повідомленням через ДП УКРПОШТА та отримані 22.04.2014 року. Таким чином, на думку третьої особи, ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС було дотримано вимоги законодавства щодо надання вичерпного переліку документів, необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. і тому відповідачем обгрунтовано було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ ФК ВЕКТОР ПЛЮС.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

24.12.2007 року між ВАТ СВЕДБАНК та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1501/1207/71-263, згідно якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 100 000 доларів США на строк до 24.12.2027 року включно та на умовах, передбачених цим договором.

В забезпечення належного виконання кредитного договору № 1501/1207/71-263 від 24.12.2007 року, між ВАТ СВЕДБАНК та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 1501/1207/71-263-Z-1 від 24.12.2007 року, згідно умов якого, на забезпечення основного зобовязання Іпотекодавець передає Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру під № 8, що знаходиться у м. Одесі по вул. Ковальській в буд. № 52.

09.03.2010 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть № 1674 від 10.03.2010 року.

Відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 06.03.2010 року, зареєстрованих в реєстрі за № 3-275, № 3-279, № 3-283 спадкоємцями майна ОСОБА_5 є її: чоловік ОСОБА_1 (1/5 частини спадкового майна) та малолітні діти ОСОБА_2 (2/5 частини спадкового майна) та ОСОБА_3 (2/5 частини спадкового майна).

Набуття позивачем та його малолітніми дітьми права власності на квартиру АДРЕСА_3 підтверджується витягами про державну реєстрацію прав від 21.03.2012 року № 33551530, № 33551407 та № 33551644, а також витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі: № 29818628, № 29818000 та № 29817910.

28.11.2012 року між ПАТ СВЕДБАНК та ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого Банк на умовах даного договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, а Фактор набуває право вимоги від боржників.

Також 28.11.2012 року між ПАТ СВЕДБАНК та ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, в тому числі й за Іпотечним договором № 1501/1207/71-263-Z-1 від 24.12.2007 року.

25.06.2015 року державним реєстратором ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22382524, на підставі якого до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, за ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно абзаців 2-3 частини 5 статті 3 Закону, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно абзацу 4 ч.1 ст.9 Закону, повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 868), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.1-1 Порядку № 868, повноваження державного реєстратора з прийому та видачі документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг та нотаріуси.

Терміни «прийом документів» та «видача документів» наведені у п.1 Порядку № 868:

- прийом документів перевірка наявності документа про сплату адміністративного збору та/або документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), відповідності розмірів внесеної плати законодавству, безпосереднє прийняття заяви шляхом реєстрації в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав, виготовлення електронних копій документів, поданих разом із заявою, шляхом сканування та розміщення у Державному реєстрі прав;

- видача документів - повернення заявнику оригіналів поданих ним для державної реєстрації документів, крім випадків, коли окремі з них долучаються державним реєстратором до реєстраційної чи облікової справи відповідно до законодавства, а також видача сформованих державним реєстратором витягу з Державного реєстру прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно (у разі його формування) та рішень державного реєстратора, передбачених законодавством.

Згідно абзацу 7 пункту 2 Порядку № 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, з системного аналізу наведених норм Закону та Порядку № 868 випливає, що випадок, у якому державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, передбачений статтею 3 Закону, яка визначає засади державної реєстрації прав, зі змісту якої вбачається, що нотаріус проводить державну реєстрацію прав, якщо він вчиняє нотаріальну дію з нерухомим майном чи обєктом незавершеного будівництва. Також нотаріус може виконувати повноваження державного реєстратора, передбачені Законом, з видачі та прийому документів. При цьому, дії з видачі та прийому документів, як вбачається з п.1 Порядку № 868, не включають прийняття рішення про державну реєстрацію права.

Посилання відповідача на ч.2 ст.9 Закону щодо здійснення нотаріусом як спеціальним суб'єктом функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону, суд вважає безпідставними, оскільки визначені вказаною нормою Закону функції, в тому числі прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, нотаріус здійснює лише у випадку наявності в нього повноважень державного реєстратора. А такі повноваження наявні у нотаріуса у разі вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

При цьому, засвідчення справжності підпису особи на заяві не є вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні повноваження на прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22382524 від 25.06.2015 року, на підставі якого ним до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, за ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС.

Крім вищенаведеного порушення відповідачем прийняття рішення поза межами компетенції, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.16 Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається з наданих до суду Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції матеріалів реєстраційної справи (том 2 а.с.10-60), заява про державну реєстрацію права власності прийнята відповідачем від третьої особи 25.06.2015 року о 14:42:08 за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав. Наявні в реєстраційній справі чотири платіжні доручення датовані 20 липня 2015 року (том 2 а.с.13, 14, 38, 39) та жодне з них не стосується оплати адміністративного збору за реєстрацію права власності.

Відповідно до абз.2 п.27 Порядку № 868 у разі прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав заяву, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації речових прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації прав, нотаріус у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту прийняття такого рішення, передає органові державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна в порядку, встановленому Мін'юстом, для формування реєстраційної справи відповідно до законодавства.

В порушення вказаного порядку вищевказані документи передані відповідачем до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції лише 05 жовтня 2015 року.

Крім того, перелік документів, надісланих до реєстраційної служби на 34 аркушах істотно відрізняється від переліку документів на 137 аркушах, поданих до суду як матеріали, які були взяті відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення (том 1 а.с.62-198).

З картки прийому заяви № 22381672, зареєстрованої 25.06.2015 року о 14:42:08, вбачається, що третьою особою разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним номером 12047688 подано лише договір іпотеки № 22167 від 24.12.2007 року, видавник приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_8А.(том 2 а.с.29).

Відповідно до картки прийому заяви № 22383279, зареєстрованої 25.06.2015 року о 15:02:59, разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) за реєстраційним номером 12048662 було подано лист повідомлення, серія та номер и-512242 від 25.06.2015 року, видавник ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС (том 2 а.с.41). Вказаний лист-повідомлення стосується виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, пунктом 46 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Разом з тим, з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що документи, зазначені у пунктах 1) та 2) пункту 46 Порядку № 868, в реєстраційній справі відсутні, що також є порушенням абз.2 п.27 вказаного Порядку щодо переліку документів, які повинні надсилатися нотаріусом до реєстраційної служби.

Аналізуючи документи, додані відповідачем до заперечень, суд встановив, що поштове повідомлення, на яке відповідач посилається як на доказ вручення іпотекодавцям письмових вимог іпотекодержателя за вих.№№ 1346-юр, 1347-юр, 1348-юр від 24.12.2014 року, адресоване ОСОБА_5, яка померла 09.03.2010 року. Вказане поштове повідомлення подане до поштового відділення 10.04.2014 року та нібито вручене адресату 22.04.2014 року. (том 1 а.с.73). Як вказує у запереченнях відповідач, дане поштове повідомлення ним було прийняте від ТОВ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС в якості підтвердження вручення іпотекодавцю письмових вимог за вих. № 1346-юр, № 1347-юр, № 1348-юр від 24.12.2014 року. Є очевидним, що письмові вимоги від 24 грудня 2014 року не могли бути надіслані 10 квітня 2014 року та вручені адресату, який помер 09 березня 2010 року, - 22 квітня 2014 року.

Обізнаність нотаріуса про смерть ОСОБА_5 підтверджується отриманими ним 25.06.2015 року о 14:16:34 відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, до якого 21.03.2012 року були внесені записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 06.03.2012 року. (том 1 а.с.99).

Надані відповідачем до суду Повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 24.12.2014 року №№ 1346-юр, 1347-юр, 1348-юр, адресовані позивачу та його малолітнім дітям (ОСОБА_3 та ОСОБА_5О.), вручені адресатам не були, що підтверджується наданими самим відповідачем поштовими повідомленнями, на яких відсутні будь-які записи про отримання цих відправлень та про причини невручення (том 1 а.с.74-81).

З вищевикладеного випливає, що документа, який підтверджував би завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця відповідачу третьою особою надано не було, оскільки вручення письмової вимоги взагалі не відбулося.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги пункту 46 Порядку № 868 щодо переліку документів, які подаються для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, не були дотримані відповідачем та третьої особою, яка подавала документи до реєстрації.

Окрім викладеного, суд зазначає, що прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.06.2015 року № 22382524 містить посилання на п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 року № 703, який втратив чинність 17.10.2013 року з прийняттям Порядку № 868.

Також у рішенні відсутні відомості про субєкт, за яким реєструється право власності на квартиру, що розташована в Одеській обл.., АДРЕСА_5.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, виконуючи функції субєкта владних повноважень, не довів суду правомірність прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22382524 від 25.06.2015 року.

З огляду на встановлені судом порушення чинного законодавства з боку відповідача, суд вважає, що прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.06.2015 року № 22382524 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає повному задоволенню.

При цьому, суд не надає правової оцінки в порядку адміністративного судочинства доводам сторін щодо права цивільного, повязаного з іпотечним договором, оскільки спір про право має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, і такий спір наявний в провадженні Приморського районного суду м.Одеси (справа № 522/407/15-ц), що підтверджується ухвалами суду від 06.02.2015 року та 07.07.2015 року (том 1 а.с.12, том 2 а.с.52).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, задовольняючи позов, суд згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22382524 від 25.06.2015 року, прийняте державним реєстратором ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ ВЕКТОР ПЛЮС, код ЄДРПОУ 38004195 на обєкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (колишня вул.Кузнечна) в м.Одесі.

Стягнути судові витрати у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок) з Приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 08.12.2015 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.