Постанова № 54272888, 08.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16268/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. ОСОБА_5 Горіної Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка Олега Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка О.С. в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви про надання інформації від 03.06.2015 та не надання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк; зобов'язати відповідача об'єктивно та всебічно перевірити його заяву про надання інформації від 03.06.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка О.С. щодо ненадання у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповіді на заяву ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015.

Зобов'язано Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка О.С. повідомити письмово ОСОБА_5 про результат розгляду заяви про надання інформації від 03.06.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.06.2015 ОСОБА_5 під час особистого прийому у виконувача обов'язків прокурора м. Києва було подано заяву щодо надання інформації, в якій в порядку Закону України «Про звернення громадян» він просив:

- письмово повідомити про наявні в Прокуратурі м. Києва кримінальні провадження, відкриті на виконання ухвал Печерського районного суду м. Києва та Дніпровського районного суду м. Києва за заявами ОСОБА_5 про вчинені кримінальні правопорушення, дати відкриття кримінальних проваджень, попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, дати подання заяв про вчинені злочини та їх вхідні номери, посади і прізвища осіб, вказаних в заявах про вчинені злочини;

- відомості у відповіді на дану заяву розмістити за територіальним принципом, тобто, перша частина - відомості щодо працівників прокуратури м. Києва, починаючи з прокурора м. Києва ОСОБА_9, частина друга - відомості щодо працівників прокуратури Печерського району м. Києва, починаючи з прокурора ОСОБА_13., третя частина - відомості щодо працівників Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві, починаючи з начальника ОСОБА_10, четверта частина - відомості щодо працівників прокуратури Дніпровського району м. Києва, починаючи з прокурора ОСОБА_14., п'ята частина - відомості щодо працівників Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві, починаючи з начальника ОСОБА_11 , шоста частина - відомості щодо інших осіб, починаючи з Голови Національного банку України ОСОБА_12;

- на підставі ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» надати можливість особисто приймати участь у проведенні перевірки за даною заявою.

Листом Прокуратури м. Києва від 22.06.2015 № 15/1-19739-14 за підписом виконувача обов'язків прокурора м. Києва Валендюка О. було надано письмову відповідь, згідно якої позивачу надано інформацію про наявні в Прокуратурі м. Києва двадцять одне кримінальне провадження.

Однак, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що надана позивачу листом від 22.06.2015 інформація щодо двадцяти одного кримінального провадження є неповною, оскільки фактично в Прокуратурі м. Києва наявні понад сто кримінальних проваджень, відкритих за заявами позивача про вчинені злочини в 2013, в 2014 та в 2015 роках.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів направлення відповіді від 22.06.2015 № 15/1-19739-14 на адресу позивача у зв'язку з чим зобов'язав відповідача письмово повідомити ОСОБА_5 про результати розгляду його звернення від 03.06.2015. Крім цього, зазначив, що штамп вихідної кореспонденції на листі не може бути належним доказом направлення відповіді позивачу.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачені ст.ст. 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Так, зазначені органи мають, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 № 9гн, за зверненням, отриманим на особистому прийомі Генеральним прокурором України, керівниками прокуратур усіх рівнів відповідь надається ними або особою, яка виконує їх обов'язки.

Згідно пунктів 7.1. та 7.11. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3, вихідні документи обробляються секретаріатом і надсилаються адресатам централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів (виконавця) або не пізніше наступного робочого дня. Не дозволяється надсилання або передавання вихідних документів без реєстрації їх у секретаріаті. Підтвердженням факту направлення документа є проставлення штампа на його копії із зазначенням дати надіслання.

Документи, які надсилаються простою поштовою кореспонденцією, враховуються у поштових реєстрах або книзі, де вказується номер листування та дані адресата.

Тому, колегія суддів вважає, що належним доказом надсилання листа позивачу є реєстр на просту кореспонденцію, яка здана у поштове відділення.

Так, матеріали справи містять реєстр відправки кореспонденції з якого вбачається, що відповідачем на адресу позивача була направлена відповідь 22.06.2015 (а.с.34).

Отримання вказаної відповіді не заперечувалося і самим позивачем в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, а тому висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповіді на заяву позивача про надання інформації від 03.06.2015 та зобов'язання письмово повідомити позивача про результат розгляду заяви про надання інформації від 03.06.2015, є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно змісту звернення позивача від 03.06.2015 він фактично просить надати конкретну інформацію, тоді як його звернення не є пропозицією (зауваженням), заявою (клопотанням) або скаргою в розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Питання надання інформації суб'єктом владних повноважень щодо його діяльності регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації», в порядку якого позивач мав би звернутися з відповідною заявою.

Проте, оскільки безпосередньо звернення містить посилання на Закон України «Про звернення громадян», воно розглянуте відповідачем саме в порядку вказаного Закону, хоча його положення не розраховані на надання інформації.

Відповідно, оскільки звернення позивача від 03.06.2015 по суті не є заявою чи скаргою, підстави для здійснення його розгляду з викликом позивача відсутні, так як запит на надання інформації не потребує проведення засідання для його розгляду.

Також, запит на надання інформації не потребує проведення перевірки, на якій міг би бути присутній позивач, тоді як інформацію можна надати без проведення перевірки.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання об'єктивно та всебічно перевірити заяву, на прохання ОСОБА_5 надати йому можливість прийняти участь у проведенні перевірки поданої заяви, письмово повідомити про результати перевірки заяви.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності виконувача обов'язків прокурора м. Києва Валендюка О.С. щодо не розгляду належним чином заяви ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як зазначено позивачем в своїй апеляційній скарзі, надана йому листом від 22.06.2015 за №15/1-19739-14 Прокуратурою м. Києва інформація щодо двадцяти одного кримінального провадження є неповною, оскільки фактично в Прокуратурі м. Києва наявні понад сто кримінальних проваджень, відкритих за заявами позивача про вчинені злочини в 2013, в 2014 та в 2015 роках.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано копію іншого адресованого йому листа Прокуратури м. Києва від 18.08.2015 № 15/1-19739-14 з якого вбачається про наявні в Прокуратурі м. Києва 63 кримінальних проваджень, відкритих в 2013, в 2014 та в 2015 роках.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про надання позивачу листом від 22.06.2015 за № 15/1-19739-14 неповної інформації щодо всіх наявних в Прокуратурі м. Києва кримінальних проваджень, відкритих на виконання ухвал Печерського районного суду м. Києва та Дніпровського районного суду м. Києва за заявами ОСОБА_5 про вчинені кримінальні правопорушення.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повна відповідь на звернення позивача має містити інформацію щодо результатів розгляду всіх ухвал Печерського районного суду м. Києва та Дніпровського районного суду м. Києва за заявами ОСОБА_5 про вчинені кримінальні правопорушення.

У випадку, якщо деякі вказані ухвали не розглянуті або за результатами їх розгляду не відкрито кримінальні провадження, про це має бути окремо повідомлено позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправною бездіяльності Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка О.С. щодо не розгляду належним чином (неповного розгляду) заяви ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015 та зобов'язання Прокуратури м. Києва надати повну інформацію на заяву ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015.

Крім цього, доводи позивача про те, що оскільки відповідачем у справі є виконувач обов'язків прокурора м. Києва Валендюк О.С., то відповідно він і повинен надавати повну інформацію на його заяву від 03.06.2015, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного.

Статтею 3 КАС України передбачено, що відповідачами в адміністративних справах є суб'єкти владних повноважень, якими, згідно з положеннями цієї норми, можуть бути як органи державної влади, органи місцевого самоврядування, так і їхні посадові чи службові особи під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що в КАС України не розмежовано хто саме із суб'єктів владних повноважень та у яких випадках має виступати відповідачем: певний орган чи його посадова або службова особа, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов'язати саме Прокуратуру м. Києва надати повну інформацію на заяву ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконуючого обов'язки прокурора м. Києва Валендюка Олега Сергійовича щодо не розгляду належним чином (неповного розгляду) заяви ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015.

Зобов'язати Прокуратуру м. Києва надати повну інформацію на заяву ОСОБА_5 про надання інформації від 03.06.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 11.12.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.