Ухвала суду № 54272320, 09.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2332/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (надалі - позивач), звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (надалі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000027/2 від 18.06.2015 року та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00049 від 18.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару позивач визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 Митного кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000027/2 від 18.06.2015 року, прийняте митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00049 від 18.06.2015 року, прийняту митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг Дон» (код ЄДРПОУ 31764816) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 352,12 грн., сплачений за платіжним дорученням № 2246 від 15.07.2015 року.

Не погодившись з таким рішенням Миколаївська митниця ДФС України звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що 01.01.2015 року між позивачем та компанією «JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S.» (Туреччина) укладено договір (контракт) № ТТD1501011 про поставку стальних колес ходові для моторних транспортних засобів запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 19 603, 00 євро, згідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в рахунках фактурах.

11.02.2015 року сторони договору уклали рахунок проформу № ТТD1502111 та рахунок проформу № ТТD1503191, відповідно до яких домовились про поставку 492 одиниці товару на загальну суму 19 603, 00 євро. 16.06.2015 року по надходженню на територію України товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/0027783.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості від 16.06.2015 року, Контракт № ТТD1501011 від 01.01.2015 року, рахунок проформу № ТТD1502111 та рахунок проформу № ТТD1503191 від 19.03.2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 91797 від 04.06.2015 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 103 від 09.04.2015 року, договір на перевезення вантажів № 23 від 02.06.2015 року, товарно-транспортну накладну (CMR) № 358366 від 04.06.2015 року, довідку перевезення ПП "Вікторія - Транс Україна" № 356 від 10.06.2015 року, копію митної декларації країни відправлення № 15353400ЕХ001671 від 04.06.2015 року, лист щодо надання додаткових документів № 603 від 16.06.2015р. та цінова пропозиція на продукцію JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S. від 31.12.2014 року.

Відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що у зв'язку з тим, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності, а саме: найменування товару, що вказаний у рахунку - проформі відрізняється від найменування вказаного в рахунку - проформі, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (документи не містять інформації щодо страхування покупцем). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини; виписку з бухгалтерської документації.

Листом № 603 від 16.06.2015 року позивач повідомив відповідачу, що митному органу надано два рахунки проформи, один рахунок - проформа № ТТD1502111 від 11.02.2015 року на 6 товарів, а другий рахунок - проформа № ТТD1503191 від 19.03.2015 року на три товари, а тому обидва рахунки - проформи відрізняються один від одного бо є двома окремими документами. Також позивач повідомив відповідача про те, що ані продавець, ані покупець не страхували товар. Відповідно товар поставлявся на умовах, які не передбачають обов'язків продавця або покупця щодо страхування товару. Також, відповідно до самого договору № ТТD1501011 від 01.01.2015 року є відсутнім обов'язок як продавця, так і покупця щодо страхування товару. Усі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною договору, за митною декларацією № 504070000/2015/002783 від 16.06.2015 року були надані митному органу разом з даною декларацією.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000027/2 від 18.06.2015 року відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується у зв'язку з тим, що відомості, заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме в рахунку - проформі № ТТD1503191 від 19.03.2015 року зазначено опис товару "7,50*22,5 + V3", а в рахунку - фактурі № 91797 від 04.06.2015 року та ціновій пропозиції б/н від 31.12.2014 опис зазначено як « 7,50*22,5 та 8,25*22,5». Хоча під час митного оформлення товару відповідач зазначав, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності, а саме: найменування товару, що вказаний у рахунку - проформі відрізняється від найменування вказаного в рахунку - проформі. Тобто розбіжність відповідач виявив не між рахунком - проформою і рахунком - фактурою, а між одним рахунком - проформою та другим рахунком - проформою.

Державним інспектором Даниляк В.А. 16.06.2015 року було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00049 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що митний орган мав в своєму розпорядженні всі дані, які надавали йому можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів апелянт зазначив, що відомості, заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме найменування товару, що вказаний у рахунку - проформі відрізняється від найменування вказаного в рахунку - проформі, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів). Судом вже встановлено, що розбіжностей в найменуванні товару, що вказаний у рахунку - проформі не відрізняється від найменування товару, що вказаний у рахунку - фактурі.

За таких обставин позивач за митною декларацією № 504070000/2015/002783 від 16.06.2015 року під час процедури митного контролю надав митниці рахунки - проформи № ТТD1502111 від 11.02.2015 та № ТТD1503191 від 19.03.2015 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 91797 від 04.06.2015 р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 103 від 09.04.2015 року, довідку про транспорті витрати перевізника ПП «Вікторія - Транс Україна» № 356 від 10.06.2015.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Апелянтом не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Крім того, колегія суддів враховує той факт, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

Митним органом не було взято до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянти, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року без змін.

Стягнути з Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.12.2015 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький