Ухвала суду № 54272251, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Київ К/800/18177/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Грабчака В.М.

представника відповідача Рябошапки С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-14001/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва від 01.10.2012 № 0001141530. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 2146 грн. за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби.

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги нормами матеріального права та обставинами, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2012 № 0001141530 від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 3870241 грн. слугували висновки камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення в сумі 33660891 грн., викладені в акті від 07.09.2012 № 4333/15-30/31723303, про порушення позивачем вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з висновками перевірки порушення позивачем вказаних вище норм кодексу полягало у неправомірному декларуванні в податковій декларації за липень 2012 року залишку від'ємного значення, що виник за попередні періоди: жовтень 2008 року в сумі 154700 грн., грудень 2008 року в сумі 290494 грн., лютий 2009 року в сумі 185738 грн., квітень 2009 року в сумі 91721 грн. та липень 2009 року в сумі 3147588 грн., щодо якого на дату подання декларації з ПДВ за липень 2012 року збіг строк давності у 1095 днів.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 200 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 зазначеної статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строком давності у 1095 днів обмежено право платника податку на отримання бюджетного відшкодування, яке виникає в наступному звітному періоді після періоду, в кому здійснена фактична сплата податку на додану вартість постачальникам товарів. При цьому такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яке може бути заявлено до бюджетного відшкодування за визначених Кодексом умов.

Враховуючи, що правомірність декларування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення податковим органом не заперечується, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган протиправно зменшив позивачу від'ємне значення за липень 2012 року.

Суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун