Ухвала суду № 54272229, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/56256/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014

у справі № 804/9113/13-а

за позовом Приватного підприємства «Транспортно-експедиційної компанії «Транмагістраль»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Транмагістраль» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000582205 від 19.06.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Транспортно-експедиційна компанія «Транмагістраль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Транс Атлантика Сервіс» за період з 01.02 по 31.08.2012, складено акт № 2073/225/36961038 від 19.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 1 928 804 грн., у т.ч.: у лютому 2012 року на суму 282 808 грн., у березні 2012 року на суму 253 358 грн., у квітні 2012 року на суму 266 731 грн., у травні 2012 року на суму 340 127 грн., у червні 2012 року на суму 285 669 грн., у липні 2012 року на суму 293 854 грн., у серпні 2012 року на суму 206 258 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000582205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 411 006,25 грн., в т.ч.: 1 928 805 грн. основного платежу та 482 201,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням став акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7204/224/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Транс Атлантика Сервіс», яким встановлено, що операції з продажу товарів (робіт, послуг) ПП Транс Атлантика Сервіс» порушують ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Транс Атлантика Сервіс» (експедитор) та ПП «Транспортно-експедиційна компанія «Транмагістраль» (замовник) 09.01.2012 укладено договір № 1219-ТЕ на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого експедитор за дорученням від замовника та за його рахунок зобов'язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування перевозок вантажів замовника залізничним транспортом по території України, погоджених сторонами в додатках до договору. Додатком № 1 від 09.01.2012 до вказаного договору між експедитором та замовником погоджено перелік робіт та послуг, які виконуються згідно договору № 1219-ТЕ від 09.01.2012. Протоколами погодження ціни між вищевказаними юридичними особами погоджено вартість послуг з перевезення конкретних видів вантажів.

Факт виконання умов укладеного договору в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що незважаючи на те, що станом на 08.11.2012 ПП «Транс Атлантика Сервіс» визнано банкрутом, на момент укладення та реалізації вказаного договору контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований платником податку на додану вартість; укладена між позивачем та ПП «Транс Атлантика Сервіс» угода має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджено первинними та податковими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту, який зареєстрований платником податку на додану вартість, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Транс Атлантика Сервіс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний