Ухвала суду № 54272206, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/51687/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014у справі № 804/5451/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор»доВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Божедарівський елеватор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222340, №0000232340 від 13.11.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №220/222/00953869 від 23.10.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст14, п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 1 180 060 грн., п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 1 060 448 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000232340 від 13.11.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 180 060 грн. - основний платіж та на суму 590 030 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

2) податкове повідомлення-рішення №0000222340 від 13.11.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 060 448 грн. - основний платіж на суму 530 224 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ПП «Серна» укладено договір куплі-продажу соняшникової олії №SO52-11 від 28.07.2011, за умовами якого позивач придбав соняшникову олію у кількості 50 тонн на суму 618 000 грн. (12 360 грн. за тонну). Також вказаними особами укладено додаткову угоду №2 до договору №SO52-11 від 28.10.2011, за умовами якої збільшено кількість товару на 350 тонн на суму 3 948 000 грн. 06.09.2011 між позивачем та Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) укладено контракт купівлі-продажу олії, за умовами якого останній придбав соняшникову олію у кількості 350 тонн на суму 420 000 доларів США (1200 доларів США за тонну).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, сформовано валові витрати та податковий кредит по операціях, які не можуть враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки вони є збитковими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт перевірки не містить висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 названого Кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін матеріалами справи не підтверджено.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» ціна реалізації придбаної у ПП «Серна» соняшникової олії за зовнішньоекономічним контрактом на користь нерезидента «Гленкор Грейн Б.В.» (Нідерланди) відповідає дійсному існуючому ринковому рівню цін на олію соняшникову, що підтверджується висновками.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судоми апеляційної інстанції було порушено норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний