Ухвала суду № 54272199, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/46299/14

К/800/68637/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Пархомчук Р.І.від відповідачаБорозна М.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014у справі № 826/20641/13-аза позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвідоПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс»простягнення заборгованості у розмірі 4 313 434,23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про стягнення заборгованості у розмірі 4 313 434,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким прийняти часткове визнання Приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» позовних вимог Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в розмірі 4 114 653,5 грн., в задоволенні решти позовних вимог Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в розмірі 198 780,73 грн. - відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

08.10.2014 відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду, яка аргументована скрутним фінансовим становищем Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, заяву задоволено та розстрочено Приватному акціонерному товариству «Київспецтранс» виплату заборгованості в сумі 4 313 434 грн. 23 коп. на 84 місяці (з жовтня 2014 року по вересень 2021 року) шляхом виплати вказаної суми частинами у розмірі 51 350 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду відмовити, оскільки вважає, що вказані судові рішення було прийнято з порушенням норм процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивача відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвали судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну позивача (Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем подано податкові декларації з ПДВ №9014517614 від 19.03.2013, згідно якої сума нарахованого податку, яка підлягає сплаті становить 353 775 грн., №9022174259 від 19.04.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 527 057 грн., №9029296985 від 20.05.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 584 135 грн., №9036562773 від 20.06.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 563 243 грн., №9043816490 від 19.07.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 457 755 грн., №9051530244 від 19.08.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 610 317 грн., №9058859256 від 19.09.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 482 814 грн., №9066558250 від 21.10.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 508 539 грн. та №9074526147 від 19.11.2013, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 500 540 грн.;

- відповідачем подано уточнюючі декларації, якими збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у березні 2013 року на суму 87,00 грн. та зменшено податкове зобов'язання з ПДВ у травні 2013 року на 8 447,00 грн.;

- ДПІ у Подільському районі м. Києва надіслано відповідачу першу податкову вимогу №1/2088 від 06.07.2009, яка отримана платником податків 15.07.2009, та другу податкову вимогу №2/2531 від 14.08.2009, яка отримана 04.09.2009.

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій за встановлених обставин справи дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення податкового боргу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пунктів 95.1 - 95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судами попередніми інстанціями встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва надіслано відповідачу першу податкову вимогу №1/2088 від 06.07.2009, яка отримана 15.07.2009, та другу податкову вимогу №2/2531 від 14.08.2009, яка отримана платником 04.09.2009.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно пп.6.3.2 п.6.2 ст.6 названого Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального закону, не досліджено та не встановлено обставини справи щодо безперервності наявного у відповідача податкового боргу з моменту надіслання йому другої податкової вимоги №2/2531 від 14.08.2009 до моменту виникнення у відповідача суми заборгованості по податку на додану вартість, що заявлена контролюючим органом до стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, суди не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам відповідача про часткове визнання позовних вимог в розмірі 4 114 653,5 грн. та доводам, якими відповідач заперечує проти позову в іншій частині, а також доказам, якими обґрунтовано такі доводи.

Так, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального закону, не досліджено надані позивачем докази на підтвердження оплати податкових зобов'язань з ПДВ у період з липня по жовтень 2013 року, тобто, докази, якими відповідач спростовує заявлену позивачем до стягнення суму податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача суми податкового боргу, яка відповідає розміру заявленого позивачем до стягнення.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2014 відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду на 84 місяці, яка аргументована скрутним фінансовим становищем Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, цю заяву відповідача задоволено, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджено обґрунтування необхідності розстрочення виконання судового рішення саме на такий період.

Порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення врегульовано статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини 1 названої статті Кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу позивача задовольнити частково та скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, оскільки вказані судові рішення прийняті з метою розстрочення виконання рішення суду, яке за результатами касаційного перегляду цієї справи скасовується з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» та Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний