Ухвала суду № 54272154, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/22558/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1594 про визнання протиправними та скасування наказів та усних доган за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1594, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправними дії начальника штабу Військової частини А1594 капітана 2 рангу Подолянчука В.В. щодо безпідставного накладення на ОСОБА_4 дисциплінарних стягнень у вигляді суворих доган; визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини А1594 від 05 лютого 2014 року №27 «Про результати проведення службового розслідування по факту самоусунення капітана 3 рангу ОСОБА_4 від виконання функціональних обов'язків» та від 28 квітня 2014 року №206 «Про результати службового розслідування по факту неналежного виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків капітаном 3 рангу ОСОБА_4.», а також усних суворих доган, накладених начальником штабу Військової частини А1594 капітаном 2 рангу Подолянчуком В.В.: від 14 березня 2013 року (за самоусунення від виконання поставленого завдання по відпрацюванню документів «Плану приведення частини у бойову готовність»); від 14 березня 2013 року (за неповажне відношення до безпосереднього начальника, порушення дисципліни на службовій нараді); від 25 липня 2013 року (за безтактність та відсутність ввічливості); від 02 квітня 2014 року (за саботаж, небажання якісно та в строк виконувати вказівки начальника штабу, несвоєчасну підготовку проекту наказу на перехід частини на умовне найменування воєнного часу); від 19 квітня 2014 року (за зневажливе відношення до діловодів відділення особового складу, порушення порядку роботи відділення).

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані накази є незаконними та є наслідком виключно упередженого ставлення до нього з боку керівництва військової частини.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 28 квітня 2014 року №206 «Про результати службового розслідування по факту неналежного виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків капітаном 3 рангу ОСОБА_4.». Інші позовні вимоги залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неодноразово порушувались умови Контракту, вимоги Конституції і Законів України та Присяги, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу командира Військової частини А1594 від 05 лютого 2014 року №27 «Про результати проведення службового розслідування по факту самоусунення капітана 3 рангу ОСОБА_4 від виконання функціональних обов'язків», а також усних суворих доган, накладених начальником штабу Військової частини А1594 капітаном 2 рангу Подолянчуком В.В.: від 14 березня 2013 року (за самоусунення від виконання поставленого завдання по відпрацюванню документів «Плану приведення частини у бойову готовність»); від 14 березня 2013 року (за неповажне відношення до безпосереднього начальника, порушення дисципліни на службовій нараді); від 25 липня 2013 року (за безтактність та відсутність ввічливості); від 02 квітня 2014 року (за саботаж, небажання якісно та в строк виконувати вказівки начальника штабу, несвоєчасну підготовку проекту наказу на перехід частини на умовне найменування воєнного часу); від 19 квітня 2014 року (за зневажливе відношення до діловодів відділення особового складу, порушення порядку роботи відділення), суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а наведені причини його пропуску, не є поважними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року №2 зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, з наказом командира Військової частини А1594 від 05 лютого 2014 року №27 позивач ознайомився в день видання наказу - 05 лютого 2014 року, однак до суду з позовом звернувся 03 червня 2014 року.

Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду в частині оскарження наказу командира Військової частини А1594 від 05 лютого 2014 року №27. При цьому вірним є висновок суду, що намагання ОСОБА_4 вирішити спір в позасудовому порядку шляхом звернення до відповідача з заявою та до Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України зі скаргою на наказ від 05 лютого 2014 року №27, не є підставою для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду та для поновлення такого строку. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання позивача на постійну зайнятість та несення військової служби не може вважатись належним обгрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду для оскарження усних суворих доган.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, наказом командира Військової частини А1594 від 28 квітня 2014 року №206 «Про результати службового розслідування по факту неналежного виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків капітаном 3 рангу ОСОБА_4.» за порушення вимог статей 11, 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 1 Контракту, систематичне неналежне виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків та порушення військової дисципліни на капітана 3 рангу ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Так, вказаним наказом встановлено, що 06 квітня 2014 року ОСОБА_4 порушив заборону начальника штабу Військової частини А1594 залишати територію частини (до виконання розпорядження щодо підготовки проекту наказу про покладання обов'язку відповідального за оперативне чергування в частині на заступника начальника штабу капітана 3 рангу Повзуна С.Р.), здавши зброю та убувши з території частини. Також, згідно з цим наказом, за час служби на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи ОСОБА_4 не цікавився питаннями, які б сприяли переходу на умовне найменування воєнного часу, внаслідок чого перехід на умовне найменування воєнного часу виявився значно складним, ніж мав би бути; відповідний контроль ОСОБА_4 не здійснював; мобілізаційну підготовку посадових осіб частини з вказаних питань не проводив; обов'язки по керівництву групою контролю за приведенням частину в бойову готовність не виконував та з часу проведення попереднього розслідування по факту самоусунення ОСОБА_4 від виконання своїх функціональних обов'язків відповідні документи ним не відпрацьовані, необхідні зміни в них не внесені.

Враховуючи вказане, відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 28 квітня 2014 року №206 «Про результати службового розслідування по факту неналежного виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків капітаном 3 рангу ОСОБА_4.», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені у вказаному наказі обставини підтверджують факт систематичного невиконання позивачем своїх службових обов'язків на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботі, а переведення ОСОБА_4 на посаду старшого офіцера відділення штабу, яка не передбачає виконання обов'язків з організаційної та мобілізаційної роботи, не спростовує факту систематичного невиконання ним посадових обов'язків начальника штабу з мобілізаційної роботи під час перебування на цій посаді.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №206 «Про результати службового розслідування по факту неналежного виконання (самоусунення від виконання) функціональних (службових) обов'язків капітаном 3 рангу ОСОБА_4.» суд апеляційної інстанції в мотивувальній та резолютивній частині постанови помилково зазначив дату оскаржуваного наказу, а саме, 18 квітня 2014 року замість 28 квітня 2014 року, що може бути виправлене судом апеляційної інстанції в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, спростовуються матеріалами справи, були перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало