Ухвала суду № 54272139, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/3727/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідача-1 від відповідача-2Шипілова С.-Х. І. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової службина постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 24.10.2012на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012

у справі № 2а/1270/7200/2012за позовомПублічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»до1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській областіпровизнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність протиправною та стягнути суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 24188348,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2012 року, в розмірі 24 188348,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача-1 заявлено клопотання про заміну відповідача-1 (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ за квітень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ на 24188348,00 грн., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі, визначеному у податковій декларації;

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року, за результатами якої складено довідку № 51/14-0/05763797 від 25.06.2012;

- за висновками податкового органу позивачем підтверджено відображену позивачем у декларації за квітень 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 24047038,00 грн. та не підтверджено суму в розмірі 141310,00 грн. з причини неотримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДФС, яким було направлено запити на проведення зустрічних звірок постачальників позивача. При цьому, у довідці зазначено, що фактичного за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів (які підтверджують факт оплати платником товарів/послуг), загальна сума ПДВ становить 24188348,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, для отримання сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, то заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за квітень 2012 року в розмірі 24 188348,00 грн. підлягає стягненню з бюджету, оскільки, у даному випадку, належним способом захисту порушеного права є саме стягнення бюджетної заборгованості, тоді як вимога про визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання органу Державного казначейства України висновку по відшкодуванню сум ПДВ за квітень 2012 року у заявленому розмірі судом визнана безпідставною, так як не є способом захисту прав платника ПДВ.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 20 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.12 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; далі - Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Відповідно до абз.2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом п.9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

З аналізу наведених норм слідує, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження висновку від податкового органу.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Оскільки відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, то суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є безпідставним з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу державного казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15.

Так, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у вказаній справі дійшла висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанції необхідно врахувати вищенаведене.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний