Ухвала суду № 54272012, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/27837/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Федорова М.О.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Бегейовича Р.В., Рудевич Н.М.,

представника відповідача Червінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року

у справі № 826/3242/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» (далі - позивач, ТОВ «Везерфорд Україна»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Везерфорд Україна» звернулось у лютому 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року № 0012992201, № 0013002201, № 0012942211 та від 08.12.2014 року № 0016772201.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0013002201 та від 08.12.2014 року № 0016772201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційному порядку судове рішення першої інстанції переглядалося в частині задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи те, що в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Везерфорд Україна» сторонами рішення першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати цю частину судового рішення, перевіряючи його законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2014 року № 1370/26-59-22-01/35633533, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 1 172 941,00 гривня; ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 788 933,00 гривні; п. 160.2 ст. 160 ПК України щодо несвоєчасної сплати до бюджету 11 388,65 доларів США (в еквіваленті 90 390,00 гривень) суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15% від суми отриманого компанією «Weatherford Services Ltd» (Бермудські острови) доходу джерелом походження з України у вигляді інших доходів; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо несвоєчасного надходження виручки в іноземній валюті на суму 4182,23 доларів США (в еквіваленті 49 558,91 гривень) за контрактом від 20.05.2011 року № 24U/05-11 з компанією «Atlas-Gip, S.A.» (Румунія).

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем висновки акту було змінено, а заперечення залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.09.2014 року було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0012992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 172 941,00 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 586 471,00 гривня;

№ 0013002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 143 280,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35 820,00 гривень;

№ 0012942211, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 22 598,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних рішень, ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 01.12.2012 року № 1384/10/261510-055-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0012942211 та № 0013002201, а рішення від 23.09.2014 року № 0012992201 скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 293 235,75 гривень.

В подальшому, на підставі зазначеного рішення та акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 року № 0016772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 172 941,00 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 293 235,00 гривень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки податкового органу в скасованій частині.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки визнав висновки відповідача про наявність порушень, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, правомірними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку (п. п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору субпідряду № 11/07-2012 від 11.07.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «НВП Геотехнологія», підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури, даних про роботу та свердловину, податкової накладної, банківських виписок з відповідними відмітками.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договором на дослідження, розробку та видобуток газу метану вугільного родовища ПАТ «ШУ «Покровське» від 05.07.2011 року, укладеним між позивачем та ПАТ «ШУ «Покровське», актами приймання-передачі виконаних робіт, даними про роботу та свердловину, денним буровим рапортом складеними за результатами виконання такого договору, з метою виконання якого і здійснювались спірні господарські операції.

Також судом першої інстанції було встановлено, що на момент здійснення правовідносин контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право складати податкові накладні.

Податкова накладна від 10.09.2012 року № 4, виписана за операцією по спірному договору, відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірної операції з ТОВ «НВП Геотехнологія».

Висновки апеляційного суду про те, що ТОВ «НВП Геотехнологія» не виконувало свої зобов'язання за договором субпідряду № 11/07-2012 від 11.07.2012 року, не ґрунтуються на дослідженні доказів, наданих позивачем.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки він не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції, який правомірно не погодився із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

Враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операції за участю ТОВ «НВП Геотехнологія», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, а відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведені висновки акту перевірки щодо наявності порушень з боку платника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0013002201.

Щодо порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.202, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму у розмірі 1 172 941,00 гривня, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який зазначив наступне.

Перевіркою було встановлено, що сума доходу від операційної діяльності (робіт, послуг) за 2013 рік становить 164 166 173,00 гривні.

TOB «Везерфорд Україна» згідно з поданою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік за рядком 02 Декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» задекларовано суму 157 992 799,00 гривень.

Таким чином, відповідач в акті перевірки робить висновок, що відхилення між задекларованими сумами доходу від операційної діяльності і даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за перевіряємий період складає 6 173 374,00 гривні, тобто позивач на думку відповідача безпідставно занизив доходи на таку суму.

Водночас, згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в акті перевірки встановлені позивачем порушення вимог чинного законодавства щодо завищення суми доходу від операційної діяльності (робіт, послуг) за 2013 рік на 6 173 374,00 гривні, викладено без конкретизації по відповідних контрагентах та операціях, без зазначення первинних документів обліку, зокрема, актів виконаних робіт, наданих послуг, видаткових накладних, а також без зазначення змісту та характеру таких операцій.

При цьому, судом першої інстанції встановлено з письмових пояснень представника позивача, що під час обрахунку податку на прибуток відповідач замість суми доходу, що відображається як проводка кредит рахунку 70 «Дохід від реалізації» - дебет рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» використав обороти всього рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» не виключивши із суми оподатковуваного доходу суми повернення попередньої оплати, суми коригувань, перерахування позивачем з одного рахунку на інший рахунок, а також включив у повному розмірі суми від реалізації основних засобів, замість включення лише різниці між собівартістю та ціною реалізації.

В той же час, суд першої інстанції вірно погодився з твердженням позивача про те, що операції позивача за 17-18 квітня 2013 на суму 16 460,65 гривень, у тому числі ПДВ, що відображені на субрахунку 361 не включаються до оподатковуваного доходу позивача, оскільки ця операція є поверненням TOB «Куб-Газ» попередньої оплати згідно з вимогою останнього від 16.04.2013 року щодо повернення грошових коштів у розмірі 16 460,65 гривень.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вірно вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що операції за 25.12.2013 року на суму 1 920 030,45 гривень, що відображені на субрахунку 361, не включаються до оподатковуваного доходу, так як мало місце перенесення сум передоплати по рахунку від 22.11.2013 року № 510 на рахунки від 20.12.2013 року № 608 та від 25.12.2013 року № 609 з ціллю зарахування залишків по 361 рахунку по контрагенту позивача TOB «НТП Бурова Техніка», що підтверджується наявною в матеріалах справи дослідженою судом першої інстанції довідкою головного бухгалтера TOB «Везерфорд Україна» від 25.12.2013 року.

Відповідно до п. 146.13 ст. 146 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

В контексті вимог вказаної норми, судом першої інстанції вірно зазначено, що операції позивача щодо реалізації основних засобів, що відображені, зокрема: в реєстрі первинних документів, а також видаткових накладних та актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів на суму 7833,50 гривні з ПДВ не підлягають включенню до оподатковуваного доходу позивача в повній сумі операції, і, відповідно, тільки сума перевищення від продажу над балансовою вартістю основних засобів була включена позивачем до інших доходів у розмірі 5780,37 гривень; реєстрі первинних документів на суму 4 553 103,59 гривні та відповідних митних деклараціях, рахунках та актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів не підлягають включенню до оподатковуваного доходу позивача в повній сумі операції, а були включені позивачем до складу витрат в сумі 406 004,22 гривні, так як сума балансової вартості перевищувала дохід від продажу таких основних засобів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що загальна сума за наведеними операціями у розмірі 6 173 374,13 гривні без ПДВ, яку відповідач встановив в акті перевірки та донарахував позивачу як оподатковуваний дохід, не включається до оподатковуваного доходу позивача, а відтак і не підлягає оподаткуванню.

Крім того, судом першої інстанції при дослідженні висновків спеціаліста було встановлено, що документально підтверджується сума доходів, що належить відображенню в податковому обліку TОB «Везерфорд Україна» у рядку 02 «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 159 762 042,00 гривні та було встановлено, що наведені в акті перевірки дані про суму доходу від операційної діяльності (доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2013 рік в сумі 164 166 173,00 гривні даними бухгалтерського обліку не підтверджуються.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року № 0016772201.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року у справі № 826/3242/15 - скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 року у справі № 826/3242/15 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

М.О. Федоров