Ухвала суду № 54271983, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/30548/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

секретар: Антипенко В.В.,

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» - Леочко Т.І.; Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Фокіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі № 826/1239/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 128826552209, № 128926552209 від 15.09.2014 щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток приватних підприємств.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

17 квітня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 128826552209, № 128926552209 від 15.09.2014 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди зазначили, що надані Товариством первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 25.07.2014 до 21.08.2014 ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства щодо дотриманим ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2011 до 31.12.2013, за наслідками якої 29.08.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 4 459 366,00 грн., а також у порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток приватних підприємств, у розмірі 4 241 820,00 грн.

15 вересня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 128826552209 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 5 302 275,00 грн., № 128926552209 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 6 689 049,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суди встановили, що між Товариством та ТОВ «Сістем Енерджи Нью» були укладені аналогічні договори № 07/10-13А від 7.10.2013 року, № 12/09-13А від 12.09.2013 року, № 16/09-13А від 16.09.2013 року, № 16/10-13А від 16.10.2013 року, № 09/09-13А від 9.09.2013 року, № 01/02-13А від 1.02.2013 року, №01/03-13А від 1.03.2013 року, №02/04-13А від 2.04.2013 року, №02/08-13А від 2.08.2013 року, №04/02-13А від 4.02.203 року, №04/04-13А від 4.04.2013 року, №05/02-13А від 5.02.2013 року, №06/02-13А від 6.02.2013 року, №06/03-13А від 6.03.2013 року, №08/02-13А від 8.02.2013 року, №10/07-13А від 10.07.2013 року, №11/02-13А від 11.02.2013 року, №11/03-13А від 11.03.2013 року, №15/07-13А від 15.07.2013 року, №17/06-13А від 17.06.2013 року, №18/03-13А від 18.03.2013 року, №24/05-13А від 24.05.2013 року, №25/07-13А від 25.07.2013 року, №28/05-13А від 28.05.2013 року, №28/08-13А від 28.08.2013 року, №30/02-13А від 26.02.2013 року, щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах будівництва, відповідно до яких підрядник зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик виконати визначені договором будівельні роботи, а замовник прийняти та оплатити дані роботи.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало додатки №1 до договорів (договірна ціна); довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; акти про приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; податкові накладні; акти на закриття прихованих робіт, згідно яких були проведений огляд робіт, що були виконані ТОВ «Сістем Енерджи Нью»; банківські виписки з відмітками банку; ліцензія ТОВ «Сістем Енерджи Нью» на право здійснення господарської діяльності; первинні бухгалтерські документи та документи на підтвердження ведення податкового обліку; декларації з податку на прибуток за перевіряємий період; декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період; оборотно-сальдові відомості; договори; наказ директора №12 від 29.11.2013 року про проведення щорічної інвентаризації; акти інвентаризації.

Договори на виконання будівельно-монтажних робіт були укладені Товариством із ТОВ «Сістем Енерджи Нью» з метою виконання своїх обов'язків, як підрядника, перед іншими контрагентами-замовниками - ТОВ «Техенерготрейд», що підтверджується договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, локальними кошторисами, банківськими виписками.

Про господарські операції з придбання у ТОВ «Сістем Енерджи Нью» підрядних робіт та подальшою їх реалізацією замовнику ТОВ «Техенерготрейд» із господарською діяльністю Товариства свідчать: ліцензія серії АЕ №182545, дозволи, сертифікат про закінчення будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, декларація про початок будівельних робіт, загальний журнал робіт, наряди-завдання.

Суди правильно зазначили, що господарські операції Товариства з зазначеним контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При здійсненні господарських операцій Товариство та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Суди обґрунтовано зазначили, що невстановлення за довідкою податкового органу місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань. Чинним законодавством України не ставиться в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.