Ухвала суду № 54271961, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/890/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю позивача, представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного агентства земельних ресурсів України (далі - Держземагентство України), Відділу Держземагентства у Ставищенському районі Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що працювала на посаді Заступника начальника Відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагентства у Ставищенському районі Київської області. Наказом Держземагентства України від 19 березня 2014 року № 84-кт/а позивача звільнено з вказаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України. Вказувала, що заяву про звільнення відкликала 18 березня 2014 року, тому вважала звільнення незаконним і просила суд поновити її на зазначеній посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Скасовано наказ Держземагентства України від 19 березня 2014 року № 84-кт/а про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника начальника Відділу - завідувача сектором державного земельного кадастру Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Поновлено позивача на зазначеній посаді та стягнуто з Держземагенства України на користь ОСОБА_5 середній заробіток. За час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2014 року по 11 грудня 2014 року у сумі 18633, 15 грн.

У касаційній скарзі Держземагентства України порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 з 05 грудня 2013 року працювала в Держземагентстві України на посаді заступника начальника Відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області.

У період з 20 січня по 22 січня 2014 року відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 січня 2014 року № 3 про створення комісії для проведення перевірки діяльності Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області, комісією проведено перевірку діяльності вказаного Відділу та підготовлено довідку про комплексну перевірку.

За результатами перевірки, роботу Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області визнано незадовільною, та зазначено про необхідність вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, заступника начальника Відділу ОСОБА_5

Після проведення перевірки, начальник Відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області запропонував їй звільнитись за угодою сторін для уникнення дисциплінарної відповідальності.

ОСОБА_5 подала заяву про звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, яка була погоджена 13 березня 2014 року.

3 18 березня до 23 травня 2014 року включно позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, наявним в матеріалах справи.

27 березня 2014 року позивачка звернулася до відповідача із заявою від 18 березня 2014 року про відкликання заяви про її звільнення.

Наказом першого заступника голови Держземагенства України від 19 березня 2014 року № 84-кт/а ОСОБА_5 звільнено з посади заступника начальника Відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру Відділу Держземагентства у Ставищенському районі Київської області за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України на підставі її заяви та подання Головного управління Держземагентства у Київській області від 14 березня 2014 року.

Того ж дня, начальником Головного управління Держземагенства у Київській області підписано наказ № 34 «Про звільнення ОСОБА_5», яким оголошено наказ від 19 березня 2014 року № 84-кт/а та зазначено, що датою звільнення позивача з посади слід вважати перший день виходу з лікарняного.

26 травня 2014 року, одразу після виходу ОСОБА_5 з лікарняного їй було запропоновано ознайомитись із зазначеними наказами та отримати трудову книжку.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позивача звільнено незаконно, оскільки заяву про звільнення позивач відкликав. Крім того, в заяві про звільнення не зазначено дату звільнення, що свідчить про відсутність домовленості сторін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня згода відповідача на анулювання попередньої домовленості з позивачем про звільнення за угодою сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що анулювання домовленості між працівником і роботодавцем щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді роботодавця та працівника.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-320а13.

Тому апеляційний суд помилково вважав, що позивача звільнено незаконно, оскільки вона відкликала свою заяву про звільнення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 КАС України).

За правилами статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З наказом про звільнення від 19 березня 2014 року позивач ознайомлена 26 травня 2014 року, а до суду за захистом порушеного права звернулась 11 липня 2014 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. До позовної заяви позивач додала заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій обґрунтувала поважність причин пропуску строку.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не розглянув заявлене позивачем клопотання, не дав правову оцінку обставинам, що перешкоджали ОСОБА_5 своєчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, а в постанові суду відсутній висновок щодо поважності причин пропуску цього строку.

Апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення та не виправив їх, а також не дав відповідної оцінки обставинам щодо пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак