Ухвала суду № 54271901, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/55214/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

Генеральної прокуратури - Гудименко Ю.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Інспекція)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014

у справі № 814/2917/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю прокуратури м. Миколаєва,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000832201 та № 0000822201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014, позов задоволено з тих мотивів, що сформовані платником дані податкового обліку відображають реальні факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про: відображення платником у податковому обліку схемних операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - ТОВ «Саноіл Торг»), товариством з обмеженою відповідальністю «Югекотоп» (далі - ТОВ «Югекотоп») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакласс» (далі - ТОВ «Альфакласс»), а також про неправомірно врахування платником у податковому обліку відсотків за банківським кредитом, який було використано Товариством поза межами господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 28.05.2013 № 1588/22-100/34437753.

Перевіркою виявлено: завищення платником витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у ТОВ «Саноіл Торг» гороху та люпину в рамках виконання договору купівлі-продажу від 12.07.2012 № 12-07-12 з огляду на відсутність фактичної економічної участі позивача в операціях з придбання цього товару та його подальшого експорту із залученням комісіонера - ТОВ «Югекотоп»; протиправне врахування платником у складі витрат процентів за користування кредитними коштами, які не використовувалися у господарській діяльності Товариства; формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Альфакласс», що не відповідає ознакам реального суб'єкта господарювання.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000832201 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 517 258 грн. за основним платежем та на 353 278 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000822201, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2013 року в розмірі 2 119 092 грн.

Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по епізоду, пов'язаному з відображенням платником у податковій звітності відсотків у сумі 452 807 грн. за користування кредитними коштами.

Як встановили суди, кошти у загальній сумі 19 157 032,20 грн., одержані у ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» за кредитним договором від 01.09.2011 № 1001/252/317, були перераховані Товариством нерезидентові - компанії OREXIM LIMITED (Великобританія) - в рахунок оплати за майбутню поставку олії соєвої врожаю 2010-2011 років на виконання зовнішньоекономічних контрактів від 30.08.2011 № OR 0185/11 та від 31.08.2011 № OR 0186/11; у подальшому зазначені кошти були повернуті названим нерезидентом у зв'язку з розірванням цих контрактів.

В силу вимог пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, умовою врахування даного виду витрат при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток є їх понесення у рамках господарської діяльності платника, кваліфікуючою ознакою якої є її спрямованість на отримання позитивного економічного ефекту.

Наведене, однак, не означає обов'язкову економічну результативність кожної господарської операції. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

Установлені судами обставини справи свідчать на користь висновку про те, що Товариство при укладенні контрактів з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від позивача причин; наведене за умови недоведеності Інспекцією фактів перерахування платником коштів на користь компанії OREXIM LIMITED без мети настання правових наслідків, відповідних укладеним зовнішньоекономічним контрактам, та/або про невідповідність зазначеної операції критерію економічної мети, не може бути розцінено як здійснення Товариством негосподарської діяльності.

А відтак слід погодитися з висновком про незаконність нарахування платником грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 104 146 грн. із застосуванням відповідного розміру штрафних санкцій.

Правильним є й висновок судів по епізоду, пов'язаному з відображенням Товариством у податковому обліку операцій з придбання робіт з виготовлення та встановлення лабораторних меблів у ТОВ «Альфакласс» за договором від 17.01.2012 № 005-12. Адже, заперечення Інспекції проти визнання податкових наслідків цих операцій ґрунтуються виключно на аналізі правовідносин названого постачальника з третіми особами без наведення мотивів впливу цих правовідносин на розглядувані операції з позивачем. Власне неперебування ТОВ «Альфакласс» за місцезнаходженням та його участь у господарських операціях із «сумнівними» суб'єктами господарювання не спростовує факти поставки позивачеві товарів та робіт, засвідчені первинними документами (податковою накладною, видатковою накладною, актом здачі-прийняття робіт).

У той же час не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою правових наслідків господарських операцій позивача з ТОВ «Саноіл Торг» та з ТОВ «Югекоторг».

Як встановлено судами, за договором купівлі-продажу від 12.07.2012 № 12-07-12 позивач придбав у ТОВ «Саноіл Торг» горох та люпин, які цього ж дня за договором комісії від 12.07.2012 № 1207К були передані позивачем ТОВ «Югекоторг» на реалізацію на експорт.

Оцінюючи податкові наслідки цих операцій, суди послалися на подані платником первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку, сформовані за цими операціями.

Втім наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за відсутності дійсних змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Наведене вимагає перевірку реального виконання господарської операції, у тому числі шляхом аналізу дійсної економічної участі платника у настанні відповідних такій операції податкових наслідків.

У справі, що переглядається, судами не надано правової оцінки доводам Інспекції щодо відсутності фактичного впливу Товариства на рух активу. Так, відповідачем встановлено, що позивач надає послуги з перевалки вантажів (приймання, зберігання, оформлення та навантаження на судно). Правовідносини Товариства з ТОВ «Саноіл Торг» і ТОВ «Югекотоп» мають сталий характер; у рамках цих правовідносин продукція, що належить ТОВ «Саноіл Торг», надходить на належні позивачеві термінали у межах квоти ТОВ «Саноіл Торг» як договоротримача терміналу; у рамках договірних правовідносин між ТОВ «Саноіл Торг» і ТОВ «Югекотоп» право власності на відповідний товар передається до ТОВ «Югекотоп», про що повідомляється позивач; у подальшому вказаний товар експортується ТОВ «Югекотоп» нерезиденту - компанії OREXIM LIMITED; за наказом ТОВ «Югекотоп» позивач вчиняє необхідні дії з відвантаження та передачі товару на судно.

Наведені обставини свідчать про рух активу за встановленим шляхом; номінальне ж залучення позивача до участі у цих операціях не може обумовлювати добросовісність податкової вигоди Товариства за такими операціями. Отже, у даному разі правовий аналіз розглядуваних операцій передбачає перевірку дійсного впливу позивача на їх зміст шляхом встановлення, які фактично дії господарського характеру були вчинені Товариством у процесі придбання та подальшої реалізації активу на експорт, чи були змінені якісні характеристики товару, транспортна схема доставки тощо. При цьому слід враховувати, що передача активу лише за документами, яка не супроводжується вчиненням будь-яких дій господарського характеру з боку платника, є різновидом операції нереального характеру, яка не породжує жодних податкових наслідків.

Оскільки прийняття рішень у даній справі вимагає додаткового встановлення її обставин, що перебуває поза межами повноважень суду касаційній інстанції, то оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині для усунення вказаних недоліків (з урахуванням неможливості виокремити оспорювані донарахування за різними епізодами).

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно враховувати наведені у цій ухвалі висновки Вищого адміністративного суду України та, використовуючи процесуальні засоби (як-от - витребування та дослідження необхідних доказів, допит свідків тощо), встановити та надати правову оцінку обставинам, що входять до предмета доказування у справі, і за наслідками встановленого прийняти рішення відповідно до статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 814/2917/13-а залишити без змін в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000832201 у сумі нарахування 104 146 грн. за основним платежем та 26036,50 грн. за штрафними санкціями.

3. В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 814/2917/13-а скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько