Ухвала суду № 54271876, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/4829/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Управління) про скасування вимоги,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністартивного суду від 17 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати вимогу Управління про сплату недоїмки від 3 травня 2013 року №Ф/979.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адмістративного суду від 17 грудня 2013 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що 13 травня 2013 року ОСОБА_2 отримано вимогу Управління про сплату недоїмки від 3 травня 2013 року №Ф/979.

Позивачем оскаржено дану вимогу до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного Фонду України.

Рішеннями УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області та ГУ ПФУ в Луганській області скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вимогу про сплату недоїмки без змін.

17 вересня 2013 року позивачем отримано рішення Пенсійного Фонду України від 2 вересня 2013 року №22936/09-10, відповідно до якого його скаргу залишено без задоволення, рішення УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області та ГУ ПФУ України в Луганській області залишено без змін.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском десятиденного терміну встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оскаржено вимогу про сплату недоїмки від 3 травня 2013 року №Ф/979 після отримання рішення Пенсійного Фонду України про результати розгляду скарги від 2 вересня 2013 року №22936/09-10.

Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач оскаржує вимогу відповідача від 3 травня 2013 року №Ф/979 щодо сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративний позов може бути подано в межах місячного строку.

Оскільки позивач отримав рішення щодо відмови Пенсійного фонду України у скасуванні оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки 17 вересня 2013 року, вказаний позов відповідно до поштового штемпелю направив до суду 15 жовтня 2013 року, тобто в місячний строк, визначений частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_2 не пропустив строк звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністартивного суду від 17 грудня 2013 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб