Ухвала суду № 54271816, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2015 р. м. Київ К/800/48544/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника позивача Короля В.Л.,

представника відповідача Савенко Ю.Н.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі №2а/2370/884/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» з податку на додану вартість на загальну суму 419925,00грн., з них за основним платежем 335500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84425,00грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби 26.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 11, 69, 70, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією Вінницької області було проведена планова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, зокрема за листопад 2010 року в розмірі 335500,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією Вінницької області складено акт від 27.12.11 №2781/23-2/00204033 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1160527,00грн., в тому числі за основним платежем 1072814,00грн. та за штрафними санкціями 87713,00грн.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419925,00грн., з них за основним платежем 335500,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84425,00грн., став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фордінвестплюс».

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи за результатами спірних операцій складені формально та первинні документи не містять конкретизації змісту та обсягу послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що операції мали реальний характер, оскільки товариством надано суду первинні документи, які підтверджують надання послуг та їх ефективність.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, судами попередніх інстанцій не витребувано первинних документів за спірними операціями, вилучених згідно з протоколом виїмки та огляду від 17.09.2012 (а.с.75), з метою встановлення дійсних обставин справи; не перевірено належність та допустимість як доказів наданих позивачем документів, зокрема, звіту №1 (а.с.112), акту №01/10 (а.с.119); не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі №2а/2370/884/2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв