Ухвала суду № 54271722, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/39316/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (далі - ТОВ «ФК «Дніпро») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпро» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпро» задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, та прийнято нову постанову якою податкове повідомлення-рішення №0000842201 від 29 квітня 2015 року скасовано в частині визначення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 221283,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій ТОВ «ФК «Дніпро» та ДПІ у Бабушкінському районі подали касаційні скарги.

ТОВ «ФК «Дніпро» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову ТОВ «ФК «Дніпро» в повному обсязі.

ДПІ у Бабушкінському районі просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року в частині задоволених позовних вимог, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року залишити в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Бабушкінському районі в період з 30 березня 2015 року по 03 квітня 2015 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №2082/04-62-27-1/32813827 від 10 квітня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.288.5 ст.288 ПКУ, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02 лютого 2011 року, що призвело до заниження орендної плати за земельну ділянку за січень - жовтень 2013 року на 126447,45 грн., за 2014 рік на 758686,60 грн. Вказане порушення пов'язано із тим, що позивач самостійно визначає для себе грошове зобов'язання з орендної плати за землю виходячи із встановленого в договорі оренди ставки 1,5%, в той час як слід застосовувати ставку 3 %, яка за законом є мінімальною.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000842201 від 29 квітня 2015 року, яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ "ФК "Дніпро" по орендній платі за землю з юридичних осіб на загальну суму 1327701,06 грн. (в т.ч. за основним платежем - 885134,04 грн. та за штрафними санкціями - 442567,02 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ФК «Дніпро» 17 жовтня 2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років (далі-договір). Державна реєстрація договору відбулась 19 березня 2008 року за №040810400096. За умовами даного договору - підприємство приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,5375 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район). Пунктом п. 4.1 цього договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1,5 % її нормативної грошової оцінки. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору становила 13273417,82 грн

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-14 "Про оренду землі" вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 268 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Податкового кодексу України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-14.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, а отже спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем є правомірним.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року (справа № 21-274а14).

Щодо правомірності штрафних санкцій, які були нараховані позивачу згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000842201, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до п.123.1. статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Податкового кодексу України, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податковим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, що підтверджено розрахунком штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі було проведено перевірку позивача з питань повноти нарахування з орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 30 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №22/1504/32813827 від 13 січня 2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000271503 від 03 лютого 2014 року, яке в подальшому було скасовано згідно з рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 804/2722/14, а тому в даному випадку має місце повторність.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки протягом 1095 днів фактів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, які б набули статусу узгоджених, не встановлено, то відповідач протиправно застосував розмір штрафу як за повторне правопорушення в розмірі 50 %, а тому він у спірному податковому повідомленні-рішення підлягає зменшенню до 25 % шляхом його часткового скасування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпро».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров