Ухвала суду № 54271681, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5367/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Федусика А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просила суд відмінити рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №13535188 від 04.06.2014 р. та №23878321 від 25.08.2015 р., а також зобов'язати відповідача зареєструвати квартиру ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, власниця квартири НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, після отримання дозволу на переведення квартири з нежитлового приміщення у житлове, звернулася до реєстраційної служби з метою зареєструвати право власності на вказане приміщення як квартиру, але безпідставно отримала відмову в проведенні державної реєстрації.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог про скасування рішення «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» №13535188 від 04 червня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. №23647729 від 13.08.2015 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В №23878321 від 25.08.2015 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов'язано Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області переглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 27.07.2015 р. та зареєстровану за номером 12535622, з урахуванням правових висновків, викладених у даній постанові. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням в частині задоволення позову Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач надала до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власницею нежитлового об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з приміщень під літ. «А», відображених у паспорті від 05.11.2008 р., загальною площею 42,2 кв.м. (згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18.02.2010 р.) (а. с. 17).

Право власності на вказане приміщення зареєстровано з ОСОБА_1 11.03.2010 р., що підтверджується витягом №25536680 від 11.03.2010 р. КМ «ОМБТІ та РОН» (а. с. 16).

26.03.2014 р. Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради затверджено висновок експерта ОСОБА_3 щодо можливості зберігання виконаного переобладнання нежитлових приміщень парикмахерської у квартиру індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 та присвоєно квартирі адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

06.05.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, але рішенням державного реєстратора Оперчук І.М. №13535188 від 04.06.2014р. у проведенні державної реєстрації відмовлено (а. с. 14).

27.07.2015 р. позивач повторно звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. №23647729 від 13.08.2015р. зупинено розгляд заяви та надано термін для подання додаткових документів (а. с. 11).

25.08.2015 р. рішенням №23878321 державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєва Т.В. відмовила ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру (а. с. 13).

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для його прийняття стало не усунення заявницею обставин, зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви.

Незгода позивача із вказаним рішенням спричинила звернення ОСОБА_1 до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, відповідач, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, є органом держаної влади, на який покладено виконання завдань, у тому числі, з державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону до повноважень органу державної реєстрації прав відноситься проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

Відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

Положеннями ст. 15 Закону передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868.

Згідно з п. 8 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 16 Порядку у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його на електронну пошту заявника.

Якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з п. 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку встановлено, що Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

При цьому п. 5-4 статті 24 Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Згідно з п. 29 Порядку орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Як вже зазначалося, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало не усунення позивачем, ОСОБА_1 недоліків, вказаних у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23647729 від 13.08.2015 р.

При цьому позивач, звернувшись до суду із даним позовом, не оскаржувала рішення державного реєстратора №23647729 від 13.08.2015 р., на що обґрунтовано звернуто увагу судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Тобто, нормами чинного КАС України передбачено право суду у виключних випадках виходити за межі позовних вимог, якщо буде з'ясовано, що це необхідно для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а також і те, що прийняття оскаржуваного позивачем рішення безпосередньо пов'язане з виконанням/невиконанням іншого рішення державного реєстратора (тобто рішення про зупинення розгляду заяви №23647729 від 13.08.2015 р.), суд першої інстанції, з метою належного захисту законних прав та інтересів позивача, цілком обґрунтовано та правомірно надав правову оцінку рішенню державного реєстратора про зупинення розгляду заяви №23647729 від 13.08.2015 р.

Вирішуючи питання правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. №23647729 від 13.08.2015 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Пунктом 36 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 37 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією.

Відповідно до п. 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 38 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Згідно з п. 42 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Як вбачається з картки прийому заяви №23185474 від 27.07.2015 р., ОСОБА_1 разом із заявою про державну реєстрацію права власності подала до Управління державної реєстрації наступні документи: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (НОМЕР_4 від 11.03.2010 р.), свідоцтво про право власності (НОМЕР_3 від 18.02.2010 р., видане виконавчим комітетом ОМР), розпорядження Малиновської районної адміністрації ОМР №109-01-06 від 26.03.2014 р., звіт ПП «Дельта-Консалтинг» від 27.07.2014р., технічний паспорт НОМЕР_5 від 03.04.2014 р.

У рішенні про зупинення розгляду заяви №23647729 від 13.08.2015 р. державний реєстратор, посилаючись на п. 49 Порядку, зазначив, що заявнику слід надати такі документи як: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані) та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Як встановлено положеннями п. 49 Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

З матеріалів справи вбачається, що з метою зміни цільового призначення об'єкту нерухомості позивачем проведено його переобладнання.

Згідно звіту про технічний стан будівельних конструкцій, можливості збереження виконаного переобладнання нежитлових приміщень парикмахерською у квартиру індивідуального житлового фонду, надано позитивний висновок про можливість технічного збереження переобладнання нежитлового приміщення парикмахерської за адресою: АДРЕСА_1, у двокімнатну квартиру індивідуального житлового фонду з можливістю відокремленої експлуатації квартири з наданням окремої адреси (а. с. 19-26).

Як зазначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. №76, реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Відповідно до ст. 100 Житлового кодексу Української РСР виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Судом першої інстанції було правильно враховано, що позивач жодних дій щодо реконструкції нежитлового приміщення (парикмахерської) не здійснювала, а з метою використання даного приміщення для проживання позивачем здійснено демонтаж та вивезення парикмахерського обладнання.

При цьому, зазначені дані у свідоцтві про право власності від 18.02.2010 р. НОМЕР_3 щодо площі об'єкту нерухомості, та технічного паспорту від 03.04.2014 р. (виготовлений після вивезення парикмахерського обладнання), свідчать про те, що площа об'єкту нерухомості (парикмахерської) не змінилася, та становить 42,2 кв.м. (а. с. 15, 17).

Крім цього, слід підкреслити, що об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, не є новозбудованим об'єктом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога державного реєстратора про надання позивачем документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані) та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є незаконною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. №23647729 від 13.08.2015 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, скасуванню підлягає і рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру від 25.08.2015 р. №23878321, оскільки прийняття даного рішення ґрунтувалося на невиконанні іншого протиправного рішення, а саме №23647729 від 13.08.2015 р..

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося.

Таким чином, скасувавши рішення Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. №23647729 від 13.08.2015 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та рішення №23878321 від 25.08.2015 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, для належного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області переглянути заяву позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 27.07.2015 р. та зареєстровану за номером 12535622.

Отже, наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя А.Г.Федусик