Постанова № 54271618, 09.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3683/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Косцової І.П.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка подана її представником - адвокатом Кіхтенко Л.Ф. на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУМВС), в якому, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову від 11.08.2015 року (а.с.47), просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області №1805 від 27.05.2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію підполковника міліції старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, поновивши її на вказаній посаді.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що наказом ГУМВС України в Одеській області №1805 від 27.05.2015 року старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_5 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за результатами проведеного службового розслідування. Позивач стверджує, що службове розслідування було проведено з порушенням вимог законодавства, її не було ознайомлено ні з висновками про результати службового розслідування, ні з самим наказом про її звільнення з органів внутрішніх справ. Також позивач зазначає, що її вина у вчиненні дій, які послугували причиною для звільнення не доведена, а висновок службового розслідування про низькі морально-ділові якості позивача не співпадає з присвоєнням позивачу звання підполковника та нагородження відзнаками, а також відсутністю дисциплінарних стягнень. Факт не виходу на роботу позивач пояснює її затриманням в порядку ст.208 КПК України з послідуючим утримуванням під вартою в Одеському слідчому ізоляторі, а після звільнення під заставу - знаходженням на лікарняному, про що керівництву Суворовського РВ ОМУ було достовірно відомо та надавалися підтверджуючі документи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач, в особі свого представника - адвоката Кіхтенко Л.Ф., подала апеляційну скарги, в який просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи полягають в наступному.

ОСОБА_5 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 1996 року, а з лютого 2014 року - на посаді старшого слідчого СВ Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.

18.03.2015 року до чергової частини ГУ МВС України в Одеській області надійшла інформація про те, що 18.03.2015 року працівниками УСБУ в Одеській області спільно з працівниками прокуратури м. Одеси, в рамках кримінального провадження №42015160110000018 відкритого 20.02.2015 року прокуратурою м. Одеси за зверненням гр. ОСОБА_7, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримано старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_5, яка підозрюється у отриманні від ОСОБА_7 неправомірної винагороди у сумі 5000 доларів США (а.с.113-115).

Наказом ГУМВС України в Одеській області №962 від 19.03.2015 року призначено службове розслідування за фактом затримання слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України (а.с.118).

15.05.2015 року начальником ГУМВС України в Одеській області генерал-майором міліції І.П. Катеринчук затверджено висновок службового розслідування проведеного за фактом затримання працівників Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_5 та майора міліції ОСОБА_9 від 15.05.2015 року (а.с.79-87).

Як вбачається з цього висновку, службовим розслідуванням встановлено грубі порушення старшим слідчим СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_5 вимог ст.2, ст.3, ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІУ, ст.40 КПК України, п.6.4 Інструкції взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 року №700, п.2.1 розділу IV та п.7.2 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року №155, вимог Присяги працівника ОВС України, зобов'язання наданого нею при прийнятті на службу в ОВС України, вказівки МВС України від 20.09.2013 року №1629/Рт та наказу ГУМВС в області від 30.01.2012 року №110 дск, що виразилось в низьких морально-ділових якостях, в ігноруванні вимог чинного законодавства України, у примушуванні головного лікаря КУ "Одеський обласний центр психологічного здоров'я" ОСОБА_10 до застосування впливу на підлеглого ОСОБА_7 щодо надання ним неправомірної вигоди працівникам міліції, вступі у неділові стосунки з останнім, вимаганні від нього неправомірної вигоди за не ініціювання питання про відсторонення його від посади лікаря та не притягнення до кримінальної відповідальності за ст.364, ст.367 КК України, не реєстрації 16, 18.03.2015 року підозрюваної особи, а також адвоката Пушкаря 1.1 у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ, самоусуненні 30.03.2015 року від виконання службових обов'язків, не виході на службу без поважних причин, не доповіді про це безпосередньому керівництву районного відділу та проявленні нещирості під час проведення службового розслідування; зроблено висновок про необхідність звільнити ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

На підставі вищевказаного висновку ГУМВС України в Одеській області 27.05.2015 року виданий наказ №1805 "Про надзвичайну подію в Суворовському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області", пунктом 2 якого старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції ОСОБА_5 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за грубі порушення вимог ст.2, ст.3, ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІУ, ст.40 КПК України, п.6.4 Інструкції взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 року №700, п.2.1 розділу IV та п.7.2. розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року №155, вимог Присяги працівника ОВС України, зобов'язання наданого нею при прийнятті на службу в ОВС України, вказівки МВС України від 20.09.2013 року №1629/Рт та наказу ГУМВС в області від 30.01.2012 року №110 дек (а.с.187-197).

На виконання вищезазначеного наказу ГУМВС України в Одеській області 12.06.2015 року виданий наказ №351 о/с, яким підполковника міліції ОСОБА_5, старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 12.06.2015 року звільнено у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та при наявності для цього необхідних підстав.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (надалі - Статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом ст.7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення.

Окремо пунктом 66 Положення передбачена така самостійна підстава для звільнення як скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

В той же час, вчинення особою рядового або начальницького складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи кримінального правопорушення є іншою підставою для звільнення, яка передбачена п.67 Положення.

Так, п.67 Положення встановлено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суду України в постановах від 20.10.2015 року №21-2440а15, №21-2103а15, від 30.09.2015 року №21-1288а15 виклав наступний висновок: «дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби».

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи зазначений висновок Верховного Суду України, колегія суддів вважає, що звільнення позивача за п.66 Положення, тобто за дискредитацію, можливо лише у разі вчинення нею проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. А якщо такий проступок одночасно можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, чи кримінальне правопорушення, то звільнення позивача можливо лише на підставі п.67 Положення, тобто у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

За результатами аналізу наведених у висновку службового розслідування та у спірному наказі про звільнення підстав для звільнення позивача за пунктом 66 Положення, а також на підставі пояснень представника відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції, колегією суддів було встановлено, що до вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та є несумісними із подальшим проходженням служби, відповідач відніс наступні дії позивача, які стали підставою для звільнення за п.66 Положення:

- здійснення позивачем тиску на головного лікаря КУ "Одеський обласний центр психологічного здоров'я" ОСОБА_10 з метою застосування останнім впливу на підлеглого ОСОБА_7 для надання ним неправомірної вигоди працівникам міліції;

- вступі у неділові стосунки з ОСОБА_7 та вимаганні від нього неправомірної вигоди за не ініціювання питання про відсторонення його від посади лікаря та не притягнення до кримінальної відповідальності;

- не реєстрації 16 та 18.03.2015 року підозрюваної особи, а також адвоката Пушкаря І.І. в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ;

- не вихід на службу 30.03.2015 року без поважних причин та не доведення про це безпосередньому керівництву.

Слід зазначити, що перші дві підстави безумовно можна віднести до таких, які підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості.

Однак, як вбачається з долучених до справи копій матеріалів кримінального провадження №42015160110000018, а саме: повідомлення про підозру від 19.03.2015 року (а.с.8-14), ухвали апеляційного суду Одеської області від 26.03.2015 року (а.с.104-107) та ухвали Приморського районного суду від 14.05.2015 року (а.с.20), дії позивача по здійсненню тиску на головного лікаря КУ "Одеський обласний центр психологічного здоров'я" ОСОБА_10 з метою застосування останнім впливу на підлеглого ОСОБА_7, а також вступі у неділові стосунки з ОСОБА_7 та вимаганні від нього неправомірної вигоди є складом об'єктивної сторони злочину, який інкримінується позивачу органом досудового слідства в рамках вказаного кримінального провадження.

В цьому випадку дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості, одночасно кваліфікуються органом досудового слідства як кримінальне правопорушення за ст.368 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження №42015160110000018. Тому в такому випадку звільнення позивача за вчинення таких дій можливо не за п.66 Положення, а за п.67 Положення, тобто після надходження відповідного судового рішення, яким буде доведена вина позивача у скоєнні таких злочинних дій, а саме: обвинувального вироку суду в кримінальній справі, постанови суду про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постанови суду в адміністративній справі. Проте такі процесуальні документи на момент звільнення позивача за п.66 Положення та на час розгляду даної справи відсутні.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за службові злочини законодавець передбачив спеціальний порядок та процедуру відсторонення такої особи від посади. За змістом ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Що стосується інших вчинків, з якими відповідач пов'язує звільнення позивача за п.66 Положення, то їх не можна вважати такими, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Такі вчинки підпадають під поняття порушення службової дисципліни, за які може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до ст.12 Статуту.

Так, відповідно до висновку службового розслідування дії позивача по непроведенню реєстрації підозрюваної особи, а також адвоката Пушкаря І.І. в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ є порушенням вимог ст.7 Статуту, вказівки МВС України від 20.09.2013 року №1629/Рт та наказу ГУ УМВС в області від 30.01.2012 року №110 дск.

Слід зазначити, що ст.7 Статуту визначає загальний обов'язок осіб рядового і начальницького складу по дотриманню службової дисципліни та не встановлює конкретного обов'язку слідчого по проведенню реєстрації осіб.

Встановити наявність чи відсутність такого обов'язку згідно вказівки МВС України від 20.09.2013 року №1629/Рт та наказу ГУ УМВС в області від 30.01.2012 року №110 дск колегія суддів не має можливості з огляду на ненадання таких документів відповідачем до матеріалів справи.

Наявні у матеріалах справи функціональні обов'язки позивача (а.с.131-133) не містять обов'язків по проведенню реєстрації відвідувачів у відповідних журналах реєстрації.

Допитаний судом апеляційної інстанції в якості свідка начальник слідчого відділення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_13 пояснив, що реєстрацію відвідувачів у журналі реєстрацію здійснюють чергові постові чергової частини відділу міліції, а не безпосередньо слідчі.

Колегія суддів вважає, що в будь-якому випадку не проведення такої реєстрації позивачем 16 та 18.03.2015 року може бути лише порушенням внутрішньовідомчих приписів щодо порядку організації пропускного режиму в районному відділі органу внутрішніх справ, але не вчинками, які підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Також не можна вважати дискредитацією обставини залучення позивачем майора міліції ОСОБА_9 до участі у проведенні слідчих дій, які за висновком службового розслідування вчинені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Що стосується факту не виходу позивача на службу 30.03.2015 року, то як встановлено судом апеляційної інстанції позивач 28.03.2015 року (субота) о 18.00 год. була звільнена з слідчого ізолятора під заставу, 29 березня (неділя) та 30 березня (понеділок) знаходилась вдома, а 31 березня вже звернулась за медичною допомогою, в зв'язку з чим перебувала на амбулаторному лікуванні з 31.03.2015 року по 16.04.2015 року згідно лікарняного листа №183891 (а.с.72), з 16.04.2015 року по 24.04.2015 року згідно довідки СМЗ ГУМВС в Одеській області №17/70-Б від 29.04.2015 року (а.с.71) та з 27.04.2015 по 20.05.2015 року згідно довідки про тимчасову непрацездатність №3170 (а.с.71), що не заперечується сторонами.

У висновку службового розслідування зазначено, що позивач 30.03.2015 року самоусунулась від виконання службових обов'язків та на службу без поважних причин не вийшла, про що не доповіла безпосередньому керівництву Суворовського РВ ОМУ.

Позивач проти такого висновку заперечує, зазначаючи, що дійсно не вийшла на службу 30.03.2015 року, оскільки після звільнення з слідчого ізолятора погано себе почувала та знаходилась в шоковому стані, однак про невихід на службу з цих причин 30.03.2015 року повідомила по телефону свого керівника ОСОБА_13.

З метою з'ясування цих обставин колегією суддів був викликаний в якості свідка ОСОБА_13, який пояснив, що він перебував на посаді начальника слідчого відділення СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області і позивач була його підлеглою; 30.03.2015 року у першій половині дня позивач зателефонувала йому і повідомила про відсутність її на службі через про поганий стан свого здоров'я; під час проведення службового розслідування його не опитували з приводу повідомлення позивачем про причини її відсутність на службі 30.03.2015 року.

Оцінивши з'ясовані обставини невиходу позивача на службу 30.03.2015 року, колегія суддів вважає, що цей факт не підпадає під ознаки вчинку, який підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ саме за дискредитацію, в зв'язку з чим оскаржений наказ ГУМВС України в Одеській області №1805 від 27.05.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ не може вважатися законним, а тому підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню і наказ начальника ГУ УМВС України по особовому складу №351 о/с від 12.06.2015 року про звільнення позивача за п.66 Положення, витяг з якого долучений до матеріалів справи (а.с.50). Цей наказ направлений на виконання раніше прийнятого наказу №1805 від 27.05.2015 року.

Скасовуючи наказ №351 о/с від 12.06.2015 року, колегія суддів на підставі ч.2 ст.11 КАС виходить за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку це необхідно для повного захисту прав свобод та інтересів позивача, про захист яких позивач просить.

Що стосується позовної вимоги про поновлення позивача на посаді, то з огляду на набуття чинності Законом України «Про Національну поліцію» та втрату чинності Законом України «Про міліцію» з 07.11.2015 року застосування судом на час прийняття цього рішення такого способу захисту прав позивача, як поновлення позивача на посаді старшого слідчого СВ Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, колегія суддів вважає неможливим.

Так, відповідно до положень пунктів 8-10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, з огляду на наведені положення Закону України «Про Національну поліцію» в рамках даної справи суд не може прийняти рішення про поновлення позивача на посаді старшого слідчого СВ Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, а питання про продовження перебування позивача на службі повинно вирішуватися вже з урахуванням положень цього закону.

Суд також не може вийти за межі позовних вимог та зобов'язати уповноважені органи Національної поліції розглянути питання про призначення позивача на відповідній рівнозначній посаді в органах поліції, оскільки такі органи не були стороною у даній справі, а можливість залучення їх до участі у справі на стадії апеляційного перегляду не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволенні позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1805 від 27 травня 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію підполковника міліції старшого слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5.

Скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №351 о/с від 12 червня 2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_5 у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: І.П. Косцова Ю.М. Градовський