Ухвала суду № 54271610, 09.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1813/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Золотнікова О.С., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 р. № 0000301701. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватний нотаріус помилково зазначила вартість успадкованого позивачем майна в розмірі 141752,00 грн., у звіті про оцінку майна зазначено суму 10473,00 грн. З викладеного позивач дійшов висновку, що грошове зобов`язання відповідачем нараховано невірно, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 13.03.2015 р. № 226/14-03-17-03-08/2217819611.

Перевіркою виявлено наступні порушення:

- п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 р.;

- п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176, п. 57.1 ст. 57 ПК України, в результаті чого встановлено ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 7087,60 грн.

Зазначений висновок відповідач зробив на підставі того, що позивач у 3 кварталі 2013 р. отримав у спадок майно на суму 141752,00 грн., вартість якого не відображена в декларації про майновий стан за 2013 р.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. 23.07.2013 р., позивач отримав у спадщину 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1. Вартість отриманого в спадок майна зазначена 141752,00 грн.

Позивач надав суду новий звіт про оцінку майна, виконаний оцінювачем ОСОБА_4, за яким вартість успадкованого майна склала 10473,00 грн.

30.03.2015 р. ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Матвєєвої І.М. у зв`язку з виявленою технічною помилкою.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що помилка в звіті про оцінку майна виявлена в 2015 р. після отримання податкового повідомлення-рішення. Позивач не знав про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені відповідачем порушення, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідають дійсним обставинам справи. Висновки ДПІ є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спадщини і видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, вартість майна складала 141752,00 грн., як і зазначено нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину. Зміни до звіту про оцінку майна були внесені лише після проведення відповідачем перевірки і встановлення суми податку на доходи фізичних осіб, яка має бути сплачена до бюджету.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно до п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент прийняття спадщини і видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, вартість майна складала 141752,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 липня 2013 року, вартість спадкового майна становить - 141752 грн. 00 коп (а.с. 18).

Згідно копії звіту про оцінку майна 2013 року ринкова вартість об`єкту оцінки становить 10473 грн. (а.с. 20,21).

Проте виправлений звіт 2013 року було направлено нотаріусу Матвєєвій І.М. тільки 30.03.2015 року (а.с. 19).

Судова колегія не приймає до уваги відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів № 62342 від 19.10.2015 р., надану в судовому засіданні представником позивача, оскільки ці відомості було внесено в базу, після проведення перевірки податковим органом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, жодних порушень податкового законодавства не допущено, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, у зв`язку з чим такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: О.С. Золотніков

Суддя: А.Г. Федусик