Ухвала суду № 54271573, 09.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4478/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Косцової І.П.,судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-В» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ТОВ «КОМФОРТ-В» (надалі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 року №0000492201, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 250551,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 125275,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними, оскільки підприємство правомірно сформувало показники податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року по господарських операціях з ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС», що підтверджується відповідними первинним документами податкового та бухгалтерського обліку підприємства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ на підставі наказу керівника від 28.01.2015 року №29 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача, як особи яка мала господарські взаємовідносини з цілим рядом контрагентів в тому числі ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» за липень 2014 року.

За результатами перевірки було виявлено порушення позивачем положень п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, а саме встановлено не підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» за липень 2014 року, в зв'язку із чим, донараховано ПДВ в розмірі 250551,24 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем 16.03.2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000492201 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 250551,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 125275,50 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентом є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.189 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» був укладений договір від 24.06.2014 року №112 з додатками щодо надання послуг з технічного обслуговування, діагностування та ремонту приливно-витяжних систем, системи опалення та холодопостачання, систему водопроводу та каналізації, систем автоматики інженерних систем, холодильних агрегатів та іншого обладнання, що знаходиться у будинку за адресою: м.Київ, вул.Гринченка 2/1, що належить позивачеві та використовується ним у власній підприємницькій діяльності.

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем були долучені до матеріалів справи наступні первині документі первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства: акти прийняття виконаних робіт з обслуговування інженерних систем та систем життєзабезпечення від 30.07.2014 року; податкові накладні постачальника послуг ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС», які внесені та зареєстровані у ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями на зворотному боці (а.с.53-66).

Вартість наданих послуг була сплачена позивачем на користь продавця в повному обсязі, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Ці документи оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Також в акті перевірки ДПІ посилається як на підтвердження своїх висновків на акт перевірки Кіровоградської ОДПІ від 06.10.2014 року №21/11-23-22-06/32833010, про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТЕРМО ПЛЮС», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фрактал груп» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, з ТОВ «Діомед груп» за період з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року.

Саме з посиланням на викладені в акті Кіровоградської ОДПІ від 06.10.2014 року №21/11-23-22-06/32833010 обставини проведення операцій ПП «ТЕРМО ПЛЮС» з ТОВ «Фрактал груп» відповідач обґрунтовує висновок про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС».

Факт того, що ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ТЕРМО ПЛЮС» було зареєстровано, данні щодо цього підприємства та станом на час укладання договору надання послуг та проведення перевірки перебували в ЄДР, свідоцтво платника ПДВ не було анульованим податковим органом, в зв'язку із чим висновок щодо неможливості підтвердження факту надання вказаних послуг саме відносно ТОВ «КОМФОРТ-В» із-за відсутності у контрагента фактичної можливості надання цих послуг не відповідає дійсності, оскільки перевірка проводилась за періоди лютий-липень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фрактал груп» та ТОВ «Діомед груп», а перевірка взаємовідносин з позивачем за липень 2014 року в рамках цієї перевірки не проводилась.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

ДПІ було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки за подання позовної заяви до сплати підлягала сума в розмірі 4872,00 грн., то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5359,20 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: І.П. Косцова Ю.М. Градовський