Ухвала суду № 54271569, 09.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/19796/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бар'як А.С.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

09 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Ямпільського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

25.08.2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, оскаржив його в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач та його представник, в свою чергу, заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, виконавчий комітет Вінницької міської ради рішенням № 363 від 27.02.2001 року в п. 1.3. надав дозвіл позивачу на тимчасове встановлення гаража в районі житлового будинку АДРЕСА_1, при цьому в п. 2.3. даного рішення, з врахуванням п. 7.2. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 796 від 28.10.1993 року, було зазначено термін, на який надається відповідний дозвіл, визначивши подію, з настанням якої дія дозволу закінчується, а саме: наявність вимоги виконкому Вінницької міської ради про знесення гаража.

Відповідно до заяв від 16.04.2015 року, 18.05.2015 року, позивач звертався до заступників міського голови, з проханням залишити за ним право користування гаражем, який розташований у районі житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки при перенесенні відповідного гаража у інше місце він може розвалитися, що не дасть змоги установити його в іншому місці.

Відповідно до листа міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс» № Ш-225/01-12 від 26.06.2015 р. та листа № 01-00-010-23844 від 27.07.2015 року за підписом керуючого справами виконкому, позивачу було повідомлено міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс» про необхідність перенесення тимчасової металевої конструкції (гаражу) у визначене ними місце у зв'язку з бажанням мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо влаштування дитячого майданчика у дворі вказаного вище будинку, при цьому в листі було повідомлено про втрату чинності відповідного рішення виконкому, яким надавався позивачу дозвіл на тимчасове встановлення гаража, та запропоновано звернутись до виконавчого комітету для вирішення питання по перенесенню гаража в інше місце.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2015 року №1615 було визнано таким, що втратив чинність п. 1.3. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.02.2001 року №363 "Про надання дозволу на тимчасове встановлення металевого гаража інваліду І категорії ЧАЕС ОСОБА_2 в районі житлового будинку АДРЕСА_1".

На думку позивача, вище вказане рішення є протиправним та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало підставою для звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями чинного законодавства, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з п.п. 1 п. а ч. 1 ст. 33 вище вказаного Закону надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно копії рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 28.10.1993 року № 796 "Про порядок надання дозволу на встановлення гаражів в дворах багатоквартирних будинків" (а.с.20) на виконання ч. 5 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою передбачено виділення земельних ділянок інвалідам із захворюванням опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання дозволено установлення металевих гаражів для автомобілів інвалідів у дворах будинків, в яких вони мешкають.

27.02.2001 року за результатами розгляду заяв прийнято рішення № 363 "Про надання дозволу громадянам на тимчасове встановлення металевих гаражів".

При цьому, суд звертає увагу на те, що акт індивідуальної дії стосується конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення №363 прийнято на реалізацію суб'єктивних прав позивача, яке було реалізоване ним в подальшому, а отже вичерпало свою дію.

В той же час, колегія суддів бере до уваги правову позицію Конституційного суду України, викладену в рішенні №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зокрема, Конституційний суд України в прийнятому рішенні звертає увагу, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1- зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки за своєю правовою природою рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 363 від 27.02.2001 року в частині п.1.3., згідно якого інваліду 1 категорії ЧАЕС ОСОБА_2 було надано дозвіл на тимчасове встановлення гаража в районі житлового будинку АДРЕСА_1, - є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання позивачем, шляхом реалізацією останнім права на встановлення гаража, та не підлягає зміні або скасуванню. У зв'язку з чим, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2015 року №1615, яким було визнано таким, що втратив чинність п. 1.3. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.02.2001 року №363, діяв не у спосіб, передбачений приписами та вимогами чинних нормативно-правових актів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради прийняте всупереч чинному законодавству та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2015 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.