Постанова № 54271468, 10.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/10815/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Відповідач, Івано-Франківський МЦЗ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язання нарахувати та виплатити таку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було написано заяву про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте у її виплаті йому безпідставно відмовили.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належить до обов'язкових виплат, а її виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фонду оплати праці.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

05.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до директора Івано-Франківського міського центру зайнятості із заявою про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

31.03.2015 року ОСОБА_2 звільнено із посади в Івано-Франківському МЦЗ у зв'язку із реорганізацією та скороченням посади, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. При проведенні розрахунку Позивачу не було виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Закон України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) керівникам відповідних органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Пункт 2 Наказу Міністерства соціальної політики України від 16.12.2014 року за № 1043 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості», на який як на підставу відмови посилається Відповідач, встановлює, що керівнику центру зайнятості надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Проте вказані положення не можна розглядати як виплату матеріальної допомоги, віддану на розсуд керівників органів. У випадку наявності всіх необхідних підстав керівник органу зобов'язаний здійснити виплату такої допомоги у відповідності до положень законодавства.

Крім того, підставою відмови в наданні оскаржуваної допомоги Відповідачем вказувалась наявність тимчасового кошторису, яким не було передбачено коштів на виплату даної допомоги. Проте матеріалами справи та доводами апеляційної скарги такі твердження спростовуються.

Так, Відповідачем всупереч встановленому процесуальним законодавством обов'язку не доведено, якими правовими актами обмежується виплата матеріальної допомоги в період дії тимчасового кошторису. Натомість, протягом дії цього кошторису одному працівнику Івано-Франківського МЦЗ була надана така допомога. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 та задовольняючи іншу заяву, суб'єкт владних повноважень повинен був належно обґрунтувати своє рішення. Крім того, апелянт звертає увагу на звіт Івано-Франківського МЦЗ про виконання кошторису видатків станом на 01.04.2015 року, згідно якого залишок коштів на кінець звітного періоду становив 230587,05 грн.

Таким чином, оскаржувана бездіяльність Відповідача не відповідає встановленим законом вимогам обґрунтованості, неупередженості та рівності (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства).

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року у справі № 809/3057/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнання протиправною бездіяльність Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щодо невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати Івано-Франківський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 11.12.2015 року