Ухвала суду № 54271357, 07.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13161/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Печенюку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_3, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03 лютого 2015 року № 145-25 та рішення від 03 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу від 03 лютого 2015 року № 145-25, згідно якої станом на 02 лютого 2015 року сума податкового боргу ФОП ОСОБА_3 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 18693415,87 грн., з якої за основним платежем - 955874,12 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17737541,75 грн., пеня - 0,00 грн.

Одночасно, 03 лютого 2015 року контролюючим органом, на виконання вимог статті 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управління) платника податків ОСОБА_3

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України, проте, її скарги були залишені без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом, при цьому, позивачка посилається на протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, у зв»язку з тим, що рішення, на підставі яких контролюючим органом винесено вимогу № 145-25, оскаржувались у судовому порядку, тому податкове зобов'язання не було узгодженим.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до пункту 4.1.153 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В свою чергу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу).

За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міндоходів України від 10.10.2013р. № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг ФОП ОСОБА_3 виник внаслідок несплати податкового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2011 року: № 0000681704 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 872973,00 грн.; № 0000691704 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб на суму 82901,12 грн.; № 0000701704 зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 17519298,50 грн.

На вказану суму податкового боргу, контролюючим органом 26 вересня 2011 року сформовано податкову вимогу № 8691.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, оскаржила їх в судовому порядку, проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, в задоволенні її позову було відмовлено.

Тобто, з 20.03.2013 року суми податкових зобов'язань позивача за податковими повідомленнями-рішеннями від 06 вересня 2011 року стали узгодженими, тому, податковим органом було правомірно сформовано податкову вимогу від 03 лютого 2015 року № 145-25 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу.

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року було змінено, а позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 06 вересня 2011 року № 0000701704 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 6688500,00 грн. та вимогу ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26 вересня 2011 року № 8691.

Приймаючи до уваги постанову ВАСУ і скасовуючи рішення податкового органу, які є предметом цього позову, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оспорюваних рішень у повному обсязі, оскільки, суд не може собою підміняти податковий орган та самостійно визначати суму грошового зобов'язання з урахуванням їх зменшення відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 19.11.2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. (рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу- *;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету 22030001.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 11 грудня 2015 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.