Постанова № 54271332, 07.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1422/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Печенюку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0000381701 від 18.12.2014 на суму 34 549,20 грн. та рішення від 30.12.2014 №0005711701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5182, 40 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Відповідно до наказу ДФС України від 31.07.2014 №22 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів держаної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" з 21.11.2014р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, якою встановлені наступні порушення:

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок, в розмірі 179 946,12 грн.;

- пункту 11 статті 8, пункту 5 та пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: ФОП ОСОБА_3 внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини, було занижено суму єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на суму 62 441,27 грн.

За результатами перевірки відповідачем було донараховано єдиного соціального внеску на суму 62 441,27грн. та винесено податкову вимогу №Ф-0000381701 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вказану суму.

В подальшому, за результатами оскарження позивачкою вищезазначених рішень ДПІ в адміністративному порядку, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п.п. 2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_3 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за 2011 рік на 99565,52 грн. (111122,52 грн. - 11557,00 грн.), як наслідок, занижено суму єдиного внеску за період 2011 рік на 34549,18 грн.

На підставі цього, ДПІ у м.Чернігові ГУ Міндоходів направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0000381701 від 18.12.2014 р. на суму 34 549,20 грн. та прийнято рішення від 30.12.2014р. №0005711701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5182, 40 грн.

Вказане і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закон №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

В розумінні статті 4 цього Закону ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Обов'язки, передбачені частиною другою ст. 6 Закон №2464-VІ, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закон №2464-VІ.

За частинами 2, 3 статті 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Положеннями ч. 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.3 ч. 11 ст. 25 Закон №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску ,зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В свою чергу, відповідно до п.2 ч.1 та ч.3 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку) фізичної особи-підприємця, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як було зазначено вище, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято відповідачем у зв'язку із завищенням позивачем валових витрат, що, в свою чергу, мало наслідком заниження чистого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1426/15-а скасовано податкове повідомлення від 07.04.2015р. форми «Р» №0000681701, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 18 726,26 грн., у тому числі за основним платежем - 14 981,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 745, 26 грн., при цьому, даним судовим рішенням встановлено правомірність віднесення платником до валових витрат коштів, витрачених на придбання скрапленого газу, який використаний для виробництва електроенергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на вказане, судом апеляційної інстанції був витребуваний у відповідача розрахунок заборгованості зі сплати єдиного внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням висновків суду, встановлених у судовому рішенні від 01.09.2015р. у справі № 825/1426/15-а.

Проте, станом на дату розгляду справи як розрахунок, так і пояснення щодо неможливості надання розрахунку до суду апеляційної інстанції відповідачем не надані.

Зважаючи на неможливість виокремлення кількості скрапленого газу, використаного позивачкою для виробництва електроенергії та газу, використаного для здійснення вантажних перевезень, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування спірних вимоги та рішення у повному обсязі.

Приймаючи до уваги постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1426/15-а і скасовуючи рішення податкового органу, які є предметом цього позову, судова колегія виходить з того, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Також, положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, суд також не може собою підміняти податковий орган та самостійно визначати суму грошового зобов'язання.

Враховуючи, що сума, визначена в оскаржуваній податковій вимозі підлягає зменшенню відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1426/15-а , а суд, у свою чергу, не може перебирати на себе функції контролюючого органу і самостійно виконувати перерахунок податкової вимоги без наявності належної інформації, то суд зазначає, що така вимога підлягає скасуванню, та як наслідок підлягає скасуванню і рішення від 30.12.2014 р.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що контролюючий орган не позбавлений можливості винести належну податкову вимогу із врахуванням висновків даної постанови.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які судова колегія не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому постанова суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову 182,70 грн. та при поданні апеляційної скарги в сумі 535,71 грн., загалом 718,41 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Керуючись ст.ст.94,195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0000381701 від 18.12.2014 року в сумі 34 549,20 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2014 року в сумі 5 182,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 41 (сорок одна) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова в повному обсязі складена 11 грудня 2015 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.