Ухвала суду № 54271264, 02.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2015 рокусправа № 808/4815/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 808/4815/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0001731503,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 № 0001731503, яким останньому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64620 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 32310 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що неможливо простежити сплату по ланцюгу постачання товарів та послуг, відсутня можливість підтвердити суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що на підставі пункту 78.2 статті 78 пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" з питань достовірності нарахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 64620 грн.. відображеної в податковій декларації з ПДВ за березень 2014р., поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9022338902 від 22.04.2014 року), правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість у сумі 64620 грн., відображеного в податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9014787946 від 20.03.2014 року) та правомірності відображення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в податковій декларації за березень 2014р. (що був сформований у періоді з квітня 2013р. по лютий 2014р. включно) з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданих у лютому 2014р. № 9009136214 від 21.02.2014р., № 9009139287 від 21.02.2014р., № 9010592494 від 28.02.2014р., № 9010641470 від 28.02.2014р" № 9010642260 від 28.02.2014р. та поданих у березні 2014р. № 9014069097 від 18.03.2014р" № 9016480667 від 28.03.2014р" № 9016480870 від 28.03.2014р.. № 9016481110 від 28.03.2014р. та № 9016533602 від 28.03.2014р. За результатами проведеної перевірки був складений акт № 86/1503/33920601 від 27.06.2014 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги: пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 64620 грн.

Відповідачем було надіслано запити до відповідних територіальних податкових органів щодо проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, проте станом на дату підписання акту результати зустрічних звірок відповідачем не отримані.

У зв'язку з тим що неможливо простежити сплату по ланцюгу постачання товарів та послуг відповідачем здійснено висновок щодо відсутності можливості підтвердити суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2014 року в розмірі 64620 гривень, а відповідно і щодо завищення у вказаному розмірі суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Зважаючи на виявлені порушення, на підставі акту перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0001731503 від 15.07.2014р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 64 620 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції у розмірі 32 310 грн.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та його контрагентами складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що основними постачальникам, за рахунок яких у березні 2014 року був сформований податковий кредит, були:

ВАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", згідно договору постачання електричної енергії №154 від 01.12.2006р. - послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, тощо у лютому на загальну суму без ПДВ 151197,39грн. та ПДВ 30239,47грн., що становить 31,5% загальної суми податкового кредиту у лютому 2014р., у березні 2014р. на загальну суму без ПДВ 251880,11 грн., та ПДВ 50376,01 грн., що становить 63,1% загальної суми податкового кредиту у березні 2014р., (а.с. 111)

ТОВ "ПОЛІТЕГ МЕТ", постачалась рідина Friodur 050 А (210кг), рідина Friodur 067 В(210кг) у березні 2014р. на загальну суму без ПДВ 31083,50грн. та ПДВ 6216,70грн., що становить 7,79% загальної суми податкового кредиту у березні 2014р. До ДП1 В Амур-Нижньодніпровському районі М.Дніпропетровська було надіслано запит на проведення зустрічної звірки від 08.05.2014р. №11498/7/08-30-15-03. Станом на дату підписання акту зустрічна звірка не отримана. (а.с. 171)

ПІДПРИЄМСТВО "ЦЕНТР ЕКОДОПОМОГИ". проводилась розробка матеріалів ОВНС. Звіт у березні 2014р. на загальну суму без ПДВ 29166,67грн. та ПДВ 5833,33грн., що становить 7,31% загальної суми податкового кредиту у березні 2014р. (перелік податкових накладних у додатку № 9).(а.с. 161)

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем надавалися: податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки та підтвердження оплати товарів/робіт, книгу обліку довіреностей, подорожний лист, технічні паспорти (а.с. 148-156, 158-160, 167-170, 173-180, 181-186, 188-189, 190-194).

Проте в акті перевірки податковим органом реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами і не ставиться - єдиною підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач зазначає ненадходження на його адресу результатів зустрічних звірок та неможливість у зв'язку з цим підтвердити суму бюджетного відшкодування.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних у сукупності з іншими первинними документами, що підтверджують реальність вчинення господарської операцій, є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, акт перевірки не містить жодних доводів податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, а також, що господарські відносини між позивачем та контрагентами не носили реального характеру, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані достатіні докази на підтвердження реального вчинення цих господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Непроведення певними податковими органами на запит відповідача зустрічних звірок діючим податковим законодавством не віднесено до підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту незалежно від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентами або від проведення чи не проведення податковим органом зустрічних звірок щодо таких контрагентів.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 808/4815/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко