Постанова № 54271186, 10.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2015 року № 826/23964/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1 від 30.09.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про:

- визнання протиправним та скасування рішення №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1 від 30.09.2015 року;

- зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1 від 30.09.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1, оскільки позивачем своєчасно виконано зобов'язання по сплаті податку шляхом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідної суми.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість та надав суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування яких зазначено про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

У судовому засіданні 03.12.2015 року суд, заслухавши думку представників сторін, відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивачем було отримано податкову вимогу від 13.03.2015 року №2941-23 на загальну суму 116 835,55 грн. У даній податкові вимозі зазначається, що відповідна сума є податковим боргом за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати єдиного податку.

Позивачем 23.04.2015 року до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було надано письмові пояснення (заперечення) щодо вищевказаної податкової вимоги. У даних поясненнях (запереченнях) позивачем доводиться до відома податкового органу інформація про те, що обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання на загальну суму 116 835,55 грн. позивачем виконано своєчасно шляхом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідної суми. До даних пояснень (заперечень) додано належним чином засвідчену копію відповідного платіжного доручення.

Посадовими особами ДПІ в Голосіївському районі ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №436/26-50-17-05-35/НОМЕР_1 від 15.09.2015 року, яким встановлено порушення абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1 від 30.09.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України зазначено, що сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті (п. 298.1 ст.298 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 298.1.2 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації..

Згідно п.п.298.2.3 п.298.2 ст.299 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, крім іншого:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.

Відповідно до частини 3) п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Судом було встановлено, що у відповідності до вимог п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України позивачем 30.01.2015 року шляхом переказу коштів а власного рахунку у філії «Центральне РУ» АТ Банку «Фінанси та Кредит» було сплачено 116 900,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 31.01.2015 року.

Однак, представниками Банку «Фінанси та Кредит» позивачу було повідомлено, що відповідні кошти не перераховані за призначенням у зв'язку із складною фінансовою ситуацією. При цьому, суд звертає увагу на те, що 17.09.2015 року постановою правління НБУ від 17.09.2015 року №612 Банк «Фінанси і Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року №171 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2015 року під час прийняття відповідного платіжного доручення працівником Банку «Фінанси і Кредит» було помилково проставлено дві відмітки, а саме, про прийняття доручення та його виконання, але відповідне платіжне доручення виконане не було.

Водночас, у жовтні 2015 року позивач звернувся до Банку «Фінанси і Кредит» з метою отримання інформації щодо стану проведення відповідного платежу. Працівником банку було повідомлено, що платіж до цього часу не здійснено, а вищевказаному примірнику платіжного доручення проставлено відмітку щодо його недійсності у зв'язку з його не виконанням. На заміну видано платіжне доручення №1 від 30.01.2015 року, яке містить лише відмітку про прийняття платіжного доручення до виконання.

Окрім того, надано платіжні доручення від 03.02.2015 року і 05.03.2015 року, які свідчить про спроби працівників банку здійснити відповідний платіж.

Доводи позивача щодо дотримання законодавства при сплаті боргу підтверджуються наступним.

У п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.1.24) ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ (надалі - Закон №2346-ІІІ) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п.1.29) ст.1 Закону №2346-ІІІ проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

У п.8.1 ст.8 Закону №2346-ІІІ, зазначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно п.22.4 ст.22 Закону №2346-ІІІ під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним, крім іншого, для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.129.6 ст.126 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року №К/800/65943/13, від 19.11.2015 року №К/800/27363/15.

Крім того, відповідачем не наведено жодних інших підстав, виникнення податкових зобов'язань у позивача з податку на додану вартість, зокрема, винесення податкових повідомлень-рішень, не сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданих податкових деклараціях чи нарахування пені по вказаному податку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування. Отже, для доведення правомірності своїх дій, відповідачем мало бути надано докази наявності податкового боргу та джерел його виникнення - рішення про донарахування податкових зобов'язань (податкові повідомлення - рішення) або докази їх самостійного узгодження позивачем (декларації).

Натомість в ході судового розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість винесеного рішення.

Враховуючи те, що контролюючий орган не надав доказів правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1 від 30.09.2015 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2015 року.

4. Судові витрати в сумі 2 436,00 грн. присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївськом районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук