Постанова № 54271175, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2015 року справа № 808/2793/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за позовом Підприємства споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств" до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову та позапланову документальні перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, на підставі яких прийнято акти від 25.06.2014 №85/2201/01751688, від 17.07.2014 №97/2201/01751688 та від 16.09.2014 №137/2201/01751688, а також рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 30.09.2014 №7557/7/08-01-10-04-13.

Згідно висновків вказаних документів, позивач порушив норми податкового

законодавства: пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.135.5.15, пп.135.4.1 ст.135, абз. З пп. «в» пп.138.10.4, пп.138.10.3 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150, п. 152.2 ст.152 Податкового кодексу України.

На підставі вище зазначених документів відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток форми «Р» на 146 965,00 грн. (за основним платежем - 120 892,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 26 073,00 грн.).

27.01.2015 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про застосування до Позивача процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0001802201.

04.02.2015 відповідачем винесено рішення №1 про розгляд заяви про податковий компроміс, яким заяву Позивача не погоджено.

В подальшому позивачем було оскаржено рішення відповідача до контролюючих органів (ГУ ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби), відповідно до яких рішення відповідача залишено в силі.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За приписами п. 2 цього підрозділу сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як встановлено п. 7 цього підрозділу, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п. 8 податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відтак, законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершено процедуру судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.

Так, абзацом першим п. 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України визначено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджено відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу в такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п. 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Нормами абзацу першого пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

Слід зазначити, що п. 5 підрозділу 9-2 9-2 Податкового кодексу України визначено, що платник податків сплачує податкові зобовязання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомлені-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Отже, вказаною нормою законодавець надає право позивачеві надати додаткові докази в обґрунтування правомірності отримання податкового компромісу, а також, що є основним оплатити суму по узгодженому податковому повідомленню-рішенню.

Колегія суддів апеляційного суду, вважає за необхідне зазначити, що заява позивача була подана 27.01.2015 року, а рішення прийняте відповідачем та датоване 04.02.2015 роком, тобто розглядалось протягом 8 календарних днів замість 10, що унеможливило відповідача скористатись своїм правом, а відповідно висновки суду першої інстанції щодо не сплати позивачем 5 відсотків суми узгодженого зобов'язання з податку на прибуток підприємства, визначеного податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року не узгоджуються з зазначеними приписами ПК України.

З урахуванням приведених висновків суду апеляційної інстанції доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції, що з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України, та приписів п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, під податковий компроміс підпадає тільки період з 01.04.2011 р., є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що визначення меж застосування підрозділу 92 Податкового кодексу України строками давності, встановленими ст. 102 Податкового кодексу України (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання), не стосуються застосування процедури податкового компромісу по неузгодженим сумам податкових зобов'язань, оскільки в такому випадку платник податків не подає уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за позовом Підприємства споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" Запорізької обласної спілки споживчих товариств" до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.02.2015 року № 1 про розгляд заяви про податковий компроміс.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства споживчої кооперації "Виробничо-торгівельне підприємство "Універсал" судовий збір у сумі 73,08 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:А.В. Шлай