Постанова № 54270563, 08.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 922/5199/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 30.04.2015 року №01-42юр/3219;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 06.10.2015р. №154.

третьої особи ОСОБА_3, за довіреністю від 23.11.2015р. №25-26/8710;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Харківській області, м. Харків (вх.5123Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015р.

у справі №922/5199/15

за позовом Акціонерної компанії Харківобленерго, м. Харків

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПСК Енергобуд, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції у Харківській області, м. Харків

про стягнення 4635985,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. у справі №922/5199/15 (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позову Акціонерної компанії Харківобленерго до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПСК Енергобуд, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції у Харківській області про стягнення 4635985,40 грн. відмовлено повністю.

Державна фінансова інспекція у Харківській області, м. Харків з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. у справі №922/5199/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, вказує на те, що позивач, не маючи можливості перевірити фактично враховані у виконавчих кошторисах господарські витрати, сумлінно виконував взяті господарсько-правові зобовязання та відшкодував у заявлених відповідачем обсягах господарські витрати, внаслідок наведених дій відповідача, позивачем було завдано збитки. А тому, на думку апелянта, наведена обставина пояснює причини відсутності зауважень до актів виконаних робіт та будь-яких дій щодо їх оскарження до моменту оголошення Державною фінансовою інспекцією змісту акту ревізій.

Крім того, апелянт звернувся з клопотанням в якому просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що Законом України Про державний бюджет України на 2015рік видатки на сплату органами державного фінансового контролю судового збору не передбачено та бюджетні асигнування на відповідні цілі органам державного фінансового контролю не виділялись.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2015р. о 09:30 год. Крім того, відстрочено Державній фінансовій інспекції у Харківській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до 08.12.2015 року.

09.11.2015р. на адресу суду від апелянта на виконання вказаної ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року надійшов лист з проханням долучити до матеріалів справи докази надсилання сторонам у справі копії апеляційної скарги. (вх.№15200).

07.12.2015р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№16442). В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що виконання та прийняття робіт на зазначену суму підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), поставка обумовленого умовами договору обладнання підтверджується відповідними видатковими накладними, оплату за виконані за договором роботи проведено в повному обсязі на протязі 2012 -2013 років, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків по вказаному договору. Крім того, зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставним, оскільки виявлені Державною фінансовою інспекцією порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заявив усне клопотання про повторне відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відкладення розгляду справи на січень 2016 року, у звязку з тим, що на думку заявника вказаного клопотання, апелянт буде мати змогу сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Дане клопотання відхиляється колегією суддів апеляційної інстанції у звязку з наступним.

Приписами частини 1 статті 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двохмісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Строк розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду закінчується 02.01.2016р.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Клопотання про продовження строку розгляду справи за межі встановленого законодавством України строку від сторін у даній справі не надходило.

Крім того, відповідно до п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо строк (строки), на який (якI) судом було вiдстрочено або розстрочено сплату судового збору, закiнчився, а таку сплату не здiйснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше нiж до прийняття судового рiшення по сутi справи), або звiльнити сторону вiд сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на пiдставi пункту 5 частини першої статтi 81 ГПК , або стягнути несплачену суму судового збору у прийняттi судового рiшення.

Представник третьої особи підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. у справі №922/5199/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників третьої особи, позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2011 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (замовник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" (підрядник) був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти № 1/10/06 (надалі - договір), за яким підрядник зобов'язується протягом 2011-2012 років виконати роботи на "Підстанції 35/6 "Буди" у Харківському районі Харківської області. Переведення на напругу 110/35/10 кВ із реконструкцією виробничої будівлі", а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

26.11.2012 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (замовник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" (підрядник) укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору, відповідно до умов якої п. 5.1. договору викладено у такій редакції: "Строк (термін) виконання робіт, згідно календарного плану (графіку) виконання робіт. Початок виконання робіт 10 днів з дати отримання авансу за договором". Пункт 10.1. договору викладено у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р."

Згідно п. 3.1, 3.3, 3.4 договору, ціна договору розроблена згідно з ДБН Д. 1.1-1-2000, на підставі проектно-кошторисної документації та визначається узгодженим сторонами протоколом погодження договірної ціни (додаток 1), є динамічною і може уточнюватися відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000, а також у випадках, визначених договором підряду. Ціна договору підряду складає 42001909,60 грн.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50 % на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів.

Відповідно до п. 4.3. договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання кожного проміжного акта (форма КБ-2В) з частковим зарахуванням авансу по кожному акту в розмірі 50 % від вартості виконаних робіт. Оплата за отримане обладнання здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідних документів з частковим зарахуванням авансу в розмірі 50 %.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що загалом відповідно до актів виконаних робіт та видаткових накладних на передане підрядником замовнику обладнання ціна виконання договору складала 38701124,41 грн. Вказана сума коштів була перерахована замовником підряднику поетапними платежами за період з 10.01.2012р. - 30.12.2013 р. у повному обсязі.

У період 30.03.2015 р. - 26.06.2015 р. Державною фінансовою інспекцією у Харківській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Акціонерної компанії "Харківобленерго" за період з 01.01.2012р. по 31.03.2015р., що підтверджується актом планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності АК "Харківобленерго" за період 01.01.2012 р. - 31.03.2015 р. № 05-11/4 від 06.07.2015р.

Перевіркою за наданими актами форми КБ-2в за 2012, 2013 роки правильності та обґрунтованості застосування ресурсних елементних кошторисних норм ДФІ встановлено такі порушення, а саме:

1) по акту виконаних робіт КБ-2в № 1/1-07-12 за липень 2012 року на суму 598881,60 грн. з ПДВ (виконавець субпідрядник ТОВ "Енергобудналадка") встановлено, що завищення вартості робіт складає 10489,00 грн. з ПДВ, що підтверджується, зокрема, і довідкою про перерахунок завищення вартості робіт за рахунок неправильно застосованих кошторисних норм генпідрядником ТОВ "ПСК Енергобуд" при виконанні ремонтно-будівельних робіт на об'єктах АК "Харківобленерго";

2) по актах виконаних робіт КБ-2в № 1/1-07-12 за липень 2012 року на суму 598 881,60 грн. з ПДВ та № 2 за серпень 2012 року на суму 415 293.60 грн. з ПДВ (виконавець субпідрядник ТОВ "Енергобудналадка") підрядник до прямих витрат включає обсяг робіт за кошторисною нормою Е1-166-1 "Навантаження вручну ґрунту" та обсяг робіт по перевезенню зазначеного ґрунту на відстань до 3-х км за кошторисною нормою С311-3 "Перевезення ґрунту на відстань 3-х км", складом робіт за якою поряд з іншим передбачено навантаження ґрунту. Тобто навантаження однієї маси ґрунту враховано підрядником у прямих витратах двічі. Виходячи з зазначеного, обсяг робіт за кошторисною нормою С311-3 врахований в прямих витратах вищезазначених актів необґрунтовано, що призвело до завищення вартості робіт на суму 1337,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком № 19 до Акта від 06.07.2015 № 05-11/4);

3) вибірковою документальною перевіркою актів виконаних робіт, наведених у додатку 1 до довідки ДФІ, встановлено завищення обсягів робіт, що призвело до порушення п. 3.3.10.1. ДБН Д. 1.1-1-2000 та завищення вартості робіт, а саме: по акту виконаних робіт КБ-2в № 7 за грудень 2012 року на суму 862 714,80 грн. з ПДВ за рахунок завищення обсягів робіт по розробці ґрунту. Так завищення обсягів та вартості виконаних робіт складає 55 332,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 19 до Акта від 06.07.2015р. №05-11/4);

4) по акту виконаних робіт КБ-2в № 6 за грудень 2012 року на суму 459 070,80 грн. з ПДВ ревізією встановлено завищення обсягів робіт по установці металопластикових вікон на 5,68 м2. Тобто обсяг робіт, включений до прямих витрат акта по установці вікон, не відповідає площі вікон, що включені до прямих витрат та ресурсної відомості по акту, що призвело до завищення вартості робіт на суму 439,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 21 до Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4);

5) по акту виконаних робіт КБ-2в № 7 за грудень 2012 року на суму 862714,80 грн. з ПДВ підрядником до прямих витрат включений обсяг робіт по прокладанню труби по металоконструкціям у кількості 10,8 м п. за кошторисною нормою М8-407-16. Однак, при цьому підрядником до відомості ресурсів включена металева труба лише в кількості 3,6 м п. Тобто виконання обсягів робіт з прокладання труби на 7,2 м п. документально не підтверджується, що призвело до завищення вартості робіт на суму 1033,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 21 до Акта від 06.07.2015р. №05-11/4);

6) по актах виконаних робіт КБ-2в № 1/1- 07-12 за липень 2012 року на суму 598 881,60 грн. з ПДВ, № 4 за листопад 2012 року на суму 1 255 803,53 грн. з ПДВ підрядником до прямих витрат включено обсяг робіт по монтажу ригелів РФ -1,5 в кількості 42,43 куб.м по кошторисній нормі ЕЗЗ-28-10 "Установка збірних залізобетонних ригелів масою до 0,2 т" зі списанням самих ригелів РФ-1,5 у кількості 5 шт. Об'єм одного ригеля РФ-1,5 складає 0,08 куб.м. Тобто підрядником виконано монтаж 0,4 куб.м ригеля. Зазначене призвело до завищення вартості робіт на суму 169 511,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 21 до Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4);

7) розрахунок вартості пусконалагоджувальних робіт виконано без застосування знижувального коефіцієнту 0,8, що є порушенням п. 5 додатка 1 ДБН Д1.1-1-2000 та призвело до завищення вартості робіт на суму 37 488,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 22 до Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4);

8) вибірковою перевіркою списання будівельних матеріалів по Договору підряду встановлено порушення п. 3.1.10.7 ДБН Д 1.1-1-2000, п. 2.2. "Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи" ДБН Д. 1.1-2-99, яке призвело до завищення списання та вартості робіт на загальну суму 3720,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 23 до Акта від 06.07.2015р. №05-11/4);

9) в акті виконаних робіт КБ-2в № 4 за листопад 2012 року на суму 1255 803,53 грн. з ПДВ підрядником до прямих витрат включений обсяг робіт по прокладанню кабелю в кількості 31 м п. При цьому для виконання зазначених обсягів робіт до прямих витрат і ресурсної відомості включено кабель в загальній кількості 280 м на суму 7954,00 грн. з ПДВ, що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 7158,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 24 до Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4);

10) до акту виконаних робіт КБ-2в генпідряду ТОВ "ПСК Енергобуд" № 7 за грудень 2012 року на суму 862714,80 грн. з ПДВ включені обсяги робіт, частина яких виконувались субпідрядником ТОВ "Луч", а саме: обсяги робіт з монтажу трансформатора. Тобто за одні і ті ж роботи було взято подвійну оплату, що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 65 209,00 грн. з ПДВ (довідка ДФІ, яка є додатком 10 до Акта зустрічної звірки, який у своє чергу є додатком Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4);

11) при перевірці ДФІ відповідності списання та вартості будівельних матеріалів по об'єкту "Підстанція 35/6 "Буди" у Харківському районі Харківської області. Переведення на напругу 110/35/10 кВ із реконструкцією виробничої будівлі" з реконструкцією виробничої будівлі, що включені до актів виконаних робіт форми КБ-2в ТОВ "ПСК Енергобуд" з даними бухгалтерського обліку генпідрядника - ТОВ "ПСК Енергобуд" встановлено завищення фактичної вартості трансформатора на суму 4237641, 00 грн. з ПДВ, що призвело до порушення п. 3.1.13.1 ДБН Д1.1-1-2000 "Правил визначення вартості будівництва";

12) співставленням, в економічному обґрунтуванні, вартості робіт, відповідно до кошторисних норм з урахуванням маш/год нормативної роботи механізмів з вартістю робіт, включених до актів виконаних робіт із маш/год роботи замінених механізмів, встановлено завищення вартості робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти на загальну суму 46628,00 грн. з ПДВ (довідка про перерахунок завищення вартості робіт за рахунок економічно необґрунтованої заміни кранів генпідрядником ТОВ "ПСК Енергобуд" при виконанні ремонтно-будівельних робіт на об'єктах АК "Харківобленерго", яка є додатком 25 до Акта від 06.07.2015р. № 05-11/4).

Таким чином, позивач зазначав, що ревізією встановлено завищення обсягів та вартості робіт, виконаних підрядною організацією ТОВ "ПСК Енергобуд" на загальну суму 4635985,40 грн. з ПДВ.

Державною фінансовою інспекцією на адресу АК «Харківобленерго» була направлена вимога щодо усунення порушень законодавства від 10.08.2015 р. № 05-25/6002.

Відповідачем в підтвердження своєї позиції були надані до суду:

- копія договору поставки №ТР/25/04 від 24.04.2012р., укладеного між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ Луч з документами до нього;

- копія листа ПАТ Запорожтрансформатор від 06.05.2011 р.;

- копія листа ТОВ УЦЕ від 12.03.2012 р.;

- копія договору перевезення №Тр-21/08 від 21.08.2012р., укладеного між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ "Луч" з документами до нього;

- копія договору підряду №Тр-10/09 від 10.09.2012р., укладеного між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ Луч з документами до нього;

- копія договору підряду, між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ Енергобудналадка № 28/03-12 від 28.03.2012р. з документами до нього;

- копія договору виконання електромонтажних робіт №21/03-12П від 21.03.2012р., укладеного між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ Спецподряд Сервіс з документами до нього;

- копія договору виконання електромонтажних робіт №05/11-12 від 05.11.2012р., укладеного між ТОВ ПСК Енергобуд та ТОВ Капіталбуд Сервіс з документами до нього.

Крім того, позивачем були надані до суду:

- копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27.12.2012 р. № ХК 14122520206;

- копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.01.2014 р. № ХК 142140110163;

- копія акта робочої комісії;

- копія висновків експертного дослідження від 29.09.2014 р. № 9/1;

- копія висновків експертного дослідження від 10.07.2014 р. № 10/1;

- копія листа від 23.11.2011 р. № 1/114-4176;

- довідка товарної біржі від 22.04.2015 р. № 19;

- копія кабельного журналу по ПС 35/6 кв "Буди".

Виконання відповідачем та прийняття робіт позивачем на зазначену суму підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), поставка обумовленого умовами договору обладнання підтверджується відповідними видатковими накладними, оплату за виконані за договором роботи проведено в повному обсязі на протязі 2012-2013 років, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків по вказаному договору.

Вказане вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовом, в якому останній просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача 4589357,00 грн. безпідставно набутих коштів.

07.10.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст.ст. 627, 629, 632 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Договір є обовязковим для виконання сторонами

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що обовязки сторін за договором в частині виконання робіт та їх оплати сторонами виконано повністю, що підтверджується відповідними матеріалами справи та поясненнями сторін у справі.

Крім того, позивач не висловлював жодних претензій щодо обсягу і якості виконаних відповідачем робіт; від його імені не надходило мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, а обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт позивачем не було виявлено.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту звернення позивача до відповідача з ініціативою внести будь-які зміни до договору щодо ціни чи умов оплати в передбаченому ст. 188 ГК України порядку.

Також, матеріали справи не містять й даних про те, що договір в частині визначення ціни визнано у встановленому законом порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього внесено відповідні зміни тощо. До того ж, з боку позивача не вчинялося і будь-яких дій щодо коригування суми оплати за участю підрядника у встановленому порядку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами частини 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак, на думку колегії суддів, не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 4589357,00 грн. є неможливим.

Приписами статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Так, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору, в тому числі, на умови щодо ціни договору, і, відповідно, не можуть їх змінювати.

Положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством України порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

А тому, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго».

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2015р. у справі №908/360/15-г.

Також, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду першої інстанції, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятого у справі рішення.

Так, апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не звернув увагу на акт ревізії ДФІ, а тому цими обставинами обґрунтував не вимогу про задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків, а обставини, за яких АК «Харківобленерго» дізнався про завищення вартості оплачених ним послуг та зазначає про відсутність з боку замовника претензій щодо якості та вартості прийнятих та оплачених послуг до проведення перевірки з боку ДФІ у Харківській області.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки вказані посилання не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Натомість, матеріали даної справи містять докази належного виконання сторонами умов договору про закупівлю робіт за державні кошти від 10.06.2011 року.

Твердження апелянта про те, що позивач, дізнавшись про завдані йому збитки та вважаючи, що відповідач протиправно не ініціював внесення відповідних змін до ціни договорів у звязку зі зміною складових вартості договору звернувся до господарського суду, також є необґрунтованими, оскільки саме про те, що наявність складу цивільного правопорушення є підставою для стягнення збитків, а не існування певних висновків перевірки про що обгрунтувано зазначив господарський суд першої інстанції.

Апелянт наполягаючи на наявності складу цивільного правопорушення та підстав для стягнення збитків не довів наявності складу такого правопорушення та умов настання цивільно-правової відповідальності.

Договір про закупівлю робіт за державні кошти від 10.06.2011 року укладений за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Роботи за вказаним договором виконані відповідачем у межах узгодженого позивачем кошторису та договірної ціни.

Виконання відповідачем та прийняття робіт позивачем на зазначену суму підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), поставка обумовленого умовами договору обладнання підтверджується відповідними видатковими накладними, оплату за виконані за договором роботи проведено в повному обсязі на протязі 2012-2013 років, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків по вказаному договору.

Передавши замовнику результати робіт в обсязі та якості, обумовленої договором, підрядник виконав свої зобовязання за договором.

Акти приймання виконаних будівельних робіт прийняті замовником без зауважень щодо якості та вартості робіт та були сплачені ним.

Обставини укладання та виконання договору від 11.06.2011 року свідчать про відсутність у діях відповідача підстав для настання цивільно правової відповідальності.

Зокрема, відсутність ознак протиправності дій відповідача підтверджується тим, що ціна робіт по договору погоджена сторонами у договорі, який укладено між сторонами за результатами тендеру на підставі ціни та пропозиції, яка проходила перевірку з боку фахівців позивача та була акцептована тендерним комітетом.

Всі акти приймання робіт підписані сторонами без зауважень та сплачені замовником у повному обсязі.

Договір виконаний в обсязі та якості, обумовлений двосторонньою домовленістю сторін на підставі проектного кошторису, який пройшов у складі проекту комплексну державну експертизу і отримав позитивний висновок.

Сторони договору підряду погодили вартість робіт в договорі, зміна умов якого в односторонньому порядку не допускається, роботи були виконані, прийняті та оплачені відповідно до умов договору.

А отже, відповідачем умови договору не порушувались, що підтверджується матеріалами справи, а тому, на думку колегії суддів, перераховані кошти не є безпідставно отриманими і задоволенню не підлягають.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставним, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору.

Отже, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції апелянтом не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які апелянт посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Харківській області, м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. у справі №922/5199/15 та зобовязано надати докази такої сплати до 08.12.2015 року.

Проте, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України апелянтом не надано.

Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України. Ці умови знайшли відображення у статті 124 Конституції України та частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Приписами частини 2 статті 49 ГПК України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на визначене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державної фінансової інспекції у Харківській області судовий збір в сумі 76493,76 грн. до Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015р. у справі №922/5199/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції у Харківській області, м. Харків (майдан ОСОБА_3, 5, Держпром, 4 підїзд, 10 поверх, код ЄДРПОУ 34473807) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 76 493,76 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 11.12.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.