Рішення № 54270538, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/672/14 23.04.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-

Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія"

про стягнення 8 091,51 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ємельянова М.В., дов. № 16/12-13_Є від 16.12.2013 від відповідача -Семенова А.С., дов. б/н від 20.03.2014 р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 8091,51 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.02.2014 р.

08.02.2014 р. до суду надійшла відповідь на запит з МТСБ України.

14.02.2014 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

17.02.2014 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошувалась перерва до 06.03.2014 р.

26.02.2014 р. від позивача надійшли заперечення на відзив.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 06.03.2014 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2014 р.

В судовому засіданні 01.04.2014 р. оголошувалась перерва до 15.04.2014 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 07.04.2014 р. суддею Зеленіною Н.І. прийнято справу до провадження.

10.04.2014р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких позивач просить стягнути з відповідача 7 591,51 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору.

У судове засідання 15.04.2014р. з'явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні подав суду доповнення до відзиву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем не було направлено претензію відповідачу та порушено право останнього на досудове врегулювання спору.

В судовому засіданні 15.04.2014 р. оголошувалась перерва до 23.04.2014 р.

18.04.2014р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі в яких останній посилаючись на той факт, що 28.08.2012 Верховним судом України за результатами перегляду Постанови ВГСУ від 06.12.2011 по справі №23/279, враховано рішення Конституційного суду України від 09.07.2012 № 15-рп/2002 , він не зобов'язаний звертатись безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою сплати матеріального відшкодування. Також позивач зазначив, що відповідачу стало відомо про наявну претензію 21.01.2014, однак ним жодних дій вчинено не було.

Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням поданих письмових пояснень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві та доповнення х до нього.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

10.04.2010 р. між Товариством з додатково. відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (позивач) та ОСОБА_4 (надалі - страхувальник) було укладено Договір страхування № 50/50 CLAU №0704, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки "Хонда цивік", державний реєстраційний № НОМЕР_1.

02.08.2013 р. у м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗІЛ 5301БО", державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, та транспортного засобу "Хонда цивік", державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням страхувальника.

Відповідно до довідки ВДАІ та постанови Малиновського районного суду міста Одеси, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль "Хонда цивік", державний реєстраційний № НОМЕР_1, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Висновку № 09-0189 експертного автотоварознавчого дослідження від 22.09.2013 р. становить 9 388,09 грн.

За страховим випадком - вищевказаною ДТП, позивачем було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 8 091,51 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №12540 від 04.12.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль "ЗІЛ 5302БО", державний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3653391.

Як вбачається з довідки МТСБУ від 05.02.2014 р. № 7/2-28/3565, зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Інформація, внесена до єдиної центральної бази даних МТСБУ, формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ, та вважається достовірною та такою, що не підлягає доведенню.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 CLAU № 0704 від 10.04.2013р. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у своєму відзиві № 188-ю від 18.02.2014р. зазначив, що позивач має застосувати власну франшизу в розмірі 1820,00 грн. та франшизу відповідача у розмірі 500,00 грн., а також зменшити страхове відшкодування на суму ПДВ у розмірі 1564,68 грн.

У своїх запереченнях на відзив від 21.02.2014 р. № 15/04/8.01/167-14 позивач просить стягнути з відповідача 7 591,51 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, відповідно до наступного розрахунку: 9 411,51 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 1820,00 грн. (франшиза за договором позивача) - 500 грн. (франшиза за полісом АС/3653391, виданим ПАТ «УТСК») + 500 грн. (вартість експертизи, проведеної на замовлення страхувальника ОСОБА_4.).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 591,51 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова Компанія» (01033, м Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 7 591,51 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 51 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна