Рішення № 54270366, 02.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/21508/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Державного підприємства "Енергоринок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-2: Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-4: Охтирська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-5: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)

про зобов'язання укласти договори

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

від позивача: Гушул. С.В. - за довіреністю;

від відповідача: Саква Д.Ю. - за довіреністю №01/44-734Д від 25.12.14;

від третьої особи 1: Комісар С.П. - за довіреністю;

від третьої особи 2: Комісар С.П. - за довіреністю;

від третьої особи 3: Комісар С.П. - за довіреністю;

від третьої особи 4: не з'явилися;

від третьої особи-5: не з'явилися;

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" про зобов'язання укласти договори.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має заборгованості (89 227 491,65 грн. - основного боргу; 21 224 181,33 грн. - штрафних санкцій) перед відповідачем, а тому на думку позивача вищевказана заборгованість підлягає погашенню відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу».

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов зобов'язавши відповідача укласти 4 договори «про організацію проведення взаєморозрахунку» за участю третіх осіб (Охтирська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"; ТОВ «Євро-Реконструкція»; ТОВ «Сумитеплоенерго»; ПАТ «Черкаське хімволокно») в редакції запропонованій позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2015 року.

23.09.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року розгляд справи відкладено на 07.10.2015 року.

В судовому засіданні 07.10.2015 року оголошено перерву до 20.10.2015 року.

В подальшому під час слухання справи її розгляд було відкладено на 04.112015р, 25.11.2015р., 02.12.2015 р.

В судове засідання 02.12.2015 року представники третьої особи-4 та третьої особи-5 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2015 року представник позивача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 02.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі по тексту - відповідач, ДПЕ) та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (далі по тексту - позивач, ЕК) укладено договір №4071/02 (далі по тексту - Договір №4071/02), за умовами якого (п. 2.1. Договору) ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до цього Договору.

Позивач зазначає, що у нього перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 89 227 491,65 грн. - основного боргу та 21 224 181,33 грн. - штрафних санкцій, на підтвердження чого надає суду Акт про наявність та розмір заборгованості що виникла на розрахункову дати (01.01.2013р.) та не погашена станом на 1 травня 2015 року.

Позивач вважає, що вищевказана заборгованість підлягає погашенню відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу».

03.06.2015 року позивач листом №3737/09 направив відповідачу проекти договорів про організацію проведення взаєморозрахунків, у порядку встановленому Законом України «Про заході спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та на умовах встановлених постановою Кабінету міністрів України від 22.02.2006 року № 192, які вже містили підписи та печатки відповідних сторін, а саме:

- договір про проведення взаєморозрахунку за участі третього учасника - Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (Код 06711512);

- договір про проведення взаєморозрахунку за участі третього учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» ( Код 37739041);

- договір про проведення взаєморозрахунку за участі третього учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» ( Код 33698892);

- договір про проведення взаєморозрахунку за участі третього учасника -1 Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» ( Код 00204033) (далі разом по тексту - спірні договори).

В позовні заяві позивач зазначив, що проекти спірних договорів складені відповідно примірної форми договору, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України за №54 від 01.03.2006.

26.06.2015 року листом вих. №01/44-7361 відповідач повідомив позивача про наступне: 1) 14.05.2004р. ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено впровадження у справі №14-01/1494 про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» за заявою ТОВ «АУРТЕК»; 2) пропонуємий ПАТ "Черкасиобленерго" механізм погашення має індивідуальний характер та не вирішує питання погашення вимог інших (іншого) кредиторів у справі про банкрутство, окрім ДП "Енергоринок", вимушені повернути непідписаними Акт про наявність та розмір заборгованості, що виникла на розрахункову дату та не погашена станом на 01.05.2015 та проекти договорів про організацію проведення взаєморозрахунків.

В обгрнутування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача від укладання спірних договорів суперечить нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банк туром», Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти спірні договори в редакції запропонованій позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом (п. 1.2. розділу 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу»).

Згідно з п. 3.4. розділу 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року, крім державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, для якого процедура погашення заборгованості діє до 1 січня 2016 року.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).

Суд звертає увагу, що на даний момент заключення спірних договорів про організацію проведення взаєморозрахунків є неможливим, так як сама дія процедури погашення заборгованості вже закінчилась, а закон в силу ст. 58 Конституції України зворотньої сили немає.

Відповідно до п. 7.1. розділу 7 «Особливості проведення взаєморозрахунків» Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу», у разі наявності в межах заборгованості рівних сум заборгованості, що підтверджені за встановленим порядком, дозволяється проведення взаєморозрахунків.

Порядок проведення взаєморозрахунків встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 7.8. розділу 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу»).

На виконання вищевказаного пункту Закону 22.02.2006р. Кабінетом Міністрів України видано Постанову №192 «Про затвердження Порядку проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунку», окрім вищезгаданої Постанови існує Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії».

Суд зазначає, що жоден із вищезазначених нормативно-правових актів не містить імперативних норм, відповідно до яких ДП «Енергоринок» зобов'язується укласти спірні договори з будь-яким контрагентом, що є учасником процедури погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 ГК України).

Суд звертає увагу, що спірні договори, які Позивач хоче зобов'язати укласти не підпадають під визначені ГК України, як господарські договори що є обов'язковими до укладення.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що зобов'язання ДП «Енергоринок», щодо примусового укладення спірних договорів є порушенням вищезазначених норм.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Щодо порушення прав кредиторів в процедурі банкрутства ПАТ «Черкасиобленерго» суд зазначає наступне.

14.05.2004 року ухвалою господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі №14-01/1494 про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» за заявою TOB «А/РТЕК».

13.09.2004 року ухвалою Господарського суду Черкаської області №14-01/1494:

- визнано вимоги ТОВ «А/РТЕК» до ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 37 496 559,08 грн. та визначено, що зазначена заборгованість підлягає погашенню в четверту чергу;

- визнано вимоги ТОВ «Транснова» до ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 17 844 920,00 грн. та визначено, що зазначена заборгованість підлягає погашенню в четверту чергу;

- визнано вимоги МПП «Рапід» до ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 150 466 грн.

07.02.2013 року ухвалою Господарського суду Черкаської області №14-01/1494: визнано вимоги ДП «Енергоринок» до ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 114 181 825,99 грн., з яких підлягають погашенню:

- 1 818,00 грн. у першу чергу;

- 114 179 007,99 грн. у четверту чергу:

- 1 000,00 грн. у шосту чергу.

Таким чином, більша частина вимог кредиторів підлягає погашенню саме в четверту чергу.

Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після порушення справи про банкрутство всі заходи, спрямовані на забезпечення вимог кредиторів, збереження майна боржника, погашення вимог кредиторів вживаються виключно в межах цієї справи і у відповідності до вимог Закону.

Відповідно до статті 31 Закону вимоги кредиторів задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

При цьому, Закон 2711-IV визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Статтею 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регламентуються заходи (механізми), процесуальні дії що вчиняються судом, арбітражним керуючим під час процедури банкрутства підприємств ПЕК.

Проте, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» жодним чином не регулює питання банкрутства підприємства на стадії розпорядженням майном, відповідно не містить заборон або спеціальних вказівок щодо особливого режиму господарської діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на цій стадії банкрутства.

При цьому, у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та її забезпечення майном боржника за рахунок якого кредитори повинні отримати задоволення своїх вимог. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, зокрема й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів (аналогічної правової позиції притримується Вищий Господарський Суд України у своїй постанові від 11.12.2012 року №14-01/1494).

Отже, запропонований ПАТ «Черкасиобленерго» механізм погашення заборгованості має індивідуальний характер та не вирішує питання погашення вимог інших (іншого) кредиторів у справі про банкрутство, окрім ДП «Енергоринок».

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.12.2015 року.