Постанова № 54270187, 25.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2015 р. Справа № 814/2181/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до за участю представників: від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_1 від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, проскасування вимоги від 05.03.2015р. № Ф-0008281703, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008281703 від 05.03.2015 року на суму 20884,55 гривень, рішення про застосування штрафних санкцій №0008311703 від 05.03.2015 на суму 1044,23 гривень, рішення про застосування штрафних санкцій №0008331703 від 05.03.2015 року на суму 255 гривень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка вказує на те, що оспорюванні рішення та вимога, винесені безпідставно, без наявності будь-яких порушень з її боку.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради 06.04.09 року та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва з 07.04.2009 р. Основними видами діяльності позивачки є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, тощо.

В лютому 2015 року ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку підприємця ОСОБА_1, в ході якої встановлено розходження даних її податкової звітності з первинними документами.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, підприємцем ОСОБА_1 задекларовано 182138,00 гривень. Під час перевірки податківцями була підтверджена зазначена суму в 182138,00 гривень.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, позивачка задекларувала 157383 гривень витрат, повязаних зі здійсненням діяльності.

Під час перевірки ревізор погодився щодо 97197,00 гривень, які були віднесені до повязаних зі здійсненням господарської діяльності.

Крім того, під час перевірки позивачкою було надано первинні документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (алкоголь, продукти харчування) на суму 60186 гривень (арк.спр.54-60).

Разом з тим, під час перевірки позивачкою не було надано ревізору Книгу обліку доходів та витрат за 2014 рік, книги обліку розрахункових операцій за 2014 рік, фіскальні звітні чеки з РРО, контрольні стрічки з РРО за 2014 рік, у звязку з їх втратою (арк.спр.30)

Таким чином, на час перевірки були відсутні первинні документи, які б могли підтвердити факти реалізації, або іншого використання у власної господарської діяльності придбаного на суму 60186 гривень алкоголю та продуктів харчування.

Враховуючи відсутність первинних документів про реалізацію алкоголю та продуктів на суму 60186 гривень протягом 2014 року, ревізором зроблено висновок, про неможливість віднесення до витрат, зазначеної суми, оскільки за таких обставин, зазначені витрати не відносяться до здійснення господарської діяльності позивачки.

За результатами перевірки, податковим органом було обраховано заниження підприємцем ОСОБА_1 оподаткованого доходу на суму 60186 гривень, внаслідок чого визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9027,86 гривень.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення підприємцю ОСОБА_1 грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9027,86 гривень.

ОСОБА_1 зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено не було, а визначення грошове зобовязання сплачено у повному обсязі.

Також, від зазначеної суми заниження (60186 гривень) було додатково обраховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 20884,55 гривень, а також штрафи за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховуються єдиний внесок в розмірі 255 гривень, а також штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 1044,23 гривень (арк.спр.17).

Пункт 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначає, що обєктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу ( п. 177.4 ст. 177).

Відповідно до п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо повязаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

При цьому, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем, в порушення наведених вище норм, а ні під час перевірки, а ні під час судового розгляду, не надано підтверджуючи документи, які безпосередньо повязані з отриманням доходу, по придбаним ТМЦ (послуг) на суму 60186,00 гривень, а саме книгу обліку доходів та витрат, книги обліку розрахункових операцій, контрольні стрічки з реєстратора розрахункових операцій, документи щодо складових інгредієнтів реалізованих страв в тому числі на банкетах та інших документів, обґрунтувавши це їх втратою.

Обовязок вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару передбачений п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України. Більш того, приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачений також обовязок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку, що позивачкою необґрунтовано віднесено до витрат суму 60186,00 гривень, повязаність яких з господарською діяльності документально не підтверджена.

Враховуючи це, відповідачем правомірно донараховано на суму виявленого доходу єдиний внесок та штрафні санкції.

Так, відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону , - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності , що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сімї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30.11.15

Суддя В.В. Біоносенко