МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
16 листопада 2015 року Справа № 814/2922/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» (садиба Сільська, 1, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56002)
до відповідача: ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100)
про: визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року,
в с т а н о в и в:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сила росту», звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ) № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Сила росту» зазначило, що висновки податкового органу є необгрунтованими, протиправними та такими, що прямо порушують права платника податків в особі ТОВ «Сила Росту», а прийняте за наслідками проведеної перевірки оскаржуєме податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства та підлягає скасуванню.
Відповідач проти адміністративного позову заперечує. У письмових запереченнях ОСОБА_1 ОДПІ зазначає, що у перевіряємий період позивачем було занижено податок на додану вартість, отже існують порушення норм податкового законодавства. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до норм чинного законодавства, отже підстави для його скасування відсутні (арк. спр. 117 118).
В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У період з 02.04.2015 року по 03.04.2015 року працівниками ОСОБА_1 ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сила росту» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
За результатами перевірку складено ОСОБА_1 перевірки № 70/22-13871446 від 10.04.2015 року (далі ОСОБА_1, арк. спр. 25 - 49).
На підставі ОСОБА_1 ОДПІ оформлено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам (роботам, послугам) на 167054,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 208818,00 грн. (арк. спр. 50).
Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.
Стосовно визначення податкового зобовязання, встановленого податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року в сумі 164918 грн. (131934,00 грн. основного платежу та 32984,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), суд зазначає наступне.
У періоді, що перевірявся, ТОВ «Сила Росту» на підставі свідоцтва № 100193862 (НБ № 071103) від 01.09.2009 року з 01.01.2012 року по 28.12.2012 року перебувало на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість (далі ПДВ) (арк. спр. 22).
На підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку па додану вартість № 200095786 (НБ № 099781) від 28.12.2012 року позивач зареєстрований платником спеціального режиму оподаткування з ПДВ (арк. спр. 23).
Спеціальний режим оподаткування, визначе ний ст. 209 ПК України може обрати сільськогоспо дарське підприємство (резидент), яке прова дить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.
В ОСОБА_1 відповідачем зроблено висновок, що позивач у 2012 2014 роках здійснював свою діяльність на земельних площах відповідно до договорів оренди землі, які не були чинними, так як не мали відповідної державної реєстрації, чим порушено п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (далі ПК України) та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (арк. спр. 34).
У відповідності до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 стат ті ПК України землі сіль ськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.
За змістом наведених норм Податкового ко дексу України, для цілей справляння фіксова ного сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.
Водночас Податковий кодекс України не де талізує вимог до правового титулу, відповід но до якого у особи виникає право користу вання земельною ділянкою, на якій розташо вані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими під тверджуються відповідні права на земельні ділянки.
Отже, за таких обставин будь-яке право ко ристування земельною ділянкою, на якій роз ташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сіль ськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогоспо дарського податку.
Таким чином, як випливає зі змісту пунк ту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного ви робництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися дохо ди від продажу продукції рослинництва, виро щеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.
Водночас податкове законодавство не вима гає державної реєстрації договору оренди зе мельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогоспо дарського товаровиробника.
Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних діля нок не може бути перешкодою для кваліфіка ції сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільсько господарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного за конодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь таки ми, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.
У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськи ми угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, за реєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим до кументом, що підтверджує правомірність пе ребування особи у статусі платника фіксова ного сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарсько го товаровиробництва.
За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фік сованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільсько господарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України не залежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.
Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року в частині податкового зобовязання у розмірі 164918 грн. (131934 грн. основного платежу та 32984 грн. штрафних (фінансових) санкцій) підлягає скасуванню.
Стосовно визначення податкового зобовязання, встановленого податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 27.04.15 року в сумі 43900,00 грн. (35120,00 грн. основного платежу та 8780,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Згідно до п. 209.18 ст. 209 ПК України, суми податку на додачу вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначених ст. 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого ст. 209 нього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.
Таким чином, реалізація молока, худоби, молочних продуктів та молочної сировини а також мясопродуктів (види діяльності за КВЕД 01.21.0 та КВЕД 01.23.0), знаходяться па пільговому режимі, який полягає в тому, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним молока, молочної продукції, свинини та мяса великої рогатої худоби, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для підтримки власного виробництва тваринницької продукції незалежно від того, знаходиться сільськогосподарське підприємство на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства, чи перебуває платниками податку на додану вартість на загальних підставах.
Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року в частині податкового зобовязання у розмірі 43900,00 грн. (35120,00 грн. основного платежу та 8780,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) підлягає скасуванню.
Стосовно визначення податкового зобовязання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 32224,00 грн. (використання позивачем сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) додаткової пільги всупереч умовам та цілям її надання), суд зазначає наступне.
За період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року ТОВ «Сила росту» задекларовано податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товариства та підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника податків становить 796266,00 грн.
Перевіркою повноти нарахування позивачу ПДВ по скороченій декларації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню, та залишається у розпорядженні сільськогосподарського товариства і спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського товариства, на 32224,00 грн.
Позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.10.2010 року, в ОСОБА_1 не розкрито механізм утворення вище означеного порушення податкового законодавства, не зазначено опис виявлених порушень, не наведено жодного первинного бухгалтерського чи іншого документу, що підтверджують наявність зазначеного боргу.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Сила росту» та ТОВ «Трансстандарт-2002» укладено договір поставки нафтопродуктів № 47-Д від 21.07.2014 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Трансстандарт-2002») зобовязується передати покупцю (ТОВ «Сила росту») у власність нафтопродукти, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (арк. спр. 43 зв.).
До перевірки не було надано повного пакету документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансової звітності, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом., а також первинних та інших документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку та повязанні з нарахуванням і сплатою податків та зборів.
Крім того, до перевірки не було надано журнал реєстрації довіреностей, який б засвідчив факт придбання товару від постачальника.
У судовому засіданні позивач посилався на відсутність директора ТОВ «Сила росту» на підприємстві під час проведення перевірки, в звязку з чим повний пакет документів позивачем надано до перевірки не було.
Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК України).
Отже, позивач мав можливість надати контролюючому органу необхідні документи навіть після оформлення акту перевірки, але своїм правом не скористався.
За таких обставин суд вважає посилання позивача на відсутність директора ТОВ «Сила росту» на підприємстві під час проведення перевірки як на основну причину неможливості надання повного пакету документів недоречними.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 123.2 ст. 23 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.
Розмір штрафної (фінансової) санкції по цьому порушенню за рахунок взаєморозрахунків склала 32224,00 грн.
Отже, суд відмовляє позивачу в задоволенні даної частини позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 27.04.2015 року в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам (роботам, послугам) на 167054,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41764,00 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Князєв В.С.
Судове рішення № 54270168, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 814/2922/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: