Постанова № 54269968, 30.11.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року Справа № П/811/2456/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Притули К.М.

суддів Дегтярьової С.В., Момонт Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

секретаря судового засідання - Потєхіної І.В.

представників:

позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області (надалі по тексту - відповідачі), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2121/к від 08.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1О.»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної виконавчої служби начальника управління державної виконавчої служби;

- стягнути з Головного управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток з урахуванням середньомісячної заробітної плати за період з моменту звільнення по день винесення судом рішення.

В обґрунтування вимог, позивач зазначає, що з 08.07.2015 року він був звільнений з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2015 року №2121/к.

Позивач вважає, своє звільнення з вказаної посади незаконним та безпідставним, виходячи з наступного.

На думку позивача, в системі органів Міністерства юстиції України на фоні оптимізації структури та, відповідно, змін штатного розпису фактично мало місце лише перейменування (зміна назви) установи-роботодавця з «Головне управління юстиції в Кіровоградській області» на «Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області», будь-якої ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання не відбувалось. Міністерство юстиції України не повідомило позивача, в чому полягають зміни в організації праці, чи про наявність інших обставин, встановлених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, вважає, що будь-яких змін в організації праці чи у звязку із перейменуванням головного управління юстиції, чи у звязку із затвердженням штатного розпису, не відбулося.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнали та просили суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву (т.2 а.с. 225-236), які в цілому обґрунтовані тим, що у звязку з набранням чинності постанови Уряду від 21.01.2015 р. №17 та з огляду на наказ Міністерства юстиції України від 30.01.2015 р. №115/5 відбулася реорганізація Головного управління юстиції у Кіровоградській області, яка призвела до впровадження нової структури, штатної чисельності та до збільшення обсягу функцій управління юстиції, що змінило істотні умови праці.

Відповідачі зазначають, що в даному випадку, підставами для звільнення позивача згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України є зміни в організації виробництва і праці, які відбулися внаслідок проведеної реформи органів юстиції, що призвело до зміни істотних умов праці. Разом з цим проведено скорочення, як штатної чисельності працівників так і відповідної посади, яку обіймав позивач.

Позивача було своєчасно попереджено 24.02.2015 року про скорочення посади начальника управління юстиції у Кіровоградській області (у передбачений законом термін) та запропоновано йому зайняти посади начальника відділу ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області або старшого державного виконавця відділу ДВС Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області, однак позивач відмовився зайняти запропоновані посади, про що складено відповідний акт від 07.07.2015 року.

У зв'язку з відсутністю згоди на призначення ОСОБА_1 на запропоновані посади наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2015 року №2121/к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідач вважає, що Міністерством юстиції України дотримано передбачену статтею 49-2 КЗпП України процедуру вивільнення працівників, а оскаржуваний позивачем наказ відповідає вимогам законодавства, що виключає можливість поновлення позивача на посаді.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 15 серпня 2011 року, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1728/к, обіймав посаду начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2015 року № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» перейменовано головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та затверджено Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Так, Головне управління юстиції в Кіровоградській області було перейменовано в Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області.

24 лютого 2015 року Міністром юстиції України підготовлено ОСОБА_1 попередження про вивільнення та пропозицію іншої роботи, а саме зайняти посади: начальника відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області або старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області. З попередженням ОСОБА_1 ознайомлений 24.03.2015 року (т.1 а.с. 115).

Разом з тим, як вбачається з листа від 24.02.2015 року №012-1/01.1-22/331 Головне управління юстиції у Кіровоградській області повідомляло Міністерство юстиції України про те, що в управлінні юстиції наявні наступні вакантні керівні посади в органах ДВС: заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (тимчасово) та начальника відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції. Додатково повідомлено, що у Головному територіальному управлінні юстиції у Кіровоградській області вакантні всі посади, крім першого заступника територіального управління юстиції (т.2 а.с.242).

Таким чином, судом встановлено, що на час попередження ОСОБА_1 про вивільнення, були вакантні і інші посади ніж ті які були запропоновані позивачеві.

В подальшому, 12.06.2015 року позивачем, на адресу Міністра юстиції України, було направлено заяву, в якій зазначено, що на утриманні позивача знаходиться малолітня дитина (10 років) та дружина інвалід 3-ї групи, позивач просив перевести його на посаду заступника начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області тимчасово, яка є вакантною у звязку з перебуванням основного працівника у відпустці для догляду за дитиною (т.3 а.с.15-17).

Наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2015 року №2121/к, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (т.1 а.с.14).

Вважаючи своє звільнення з займаної посади незаконним та безпідставним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд не погоджується з підставами звільнення позивача з займаної посади та вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому частиною 2 цієї ж статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Водночас, згідно із ч. 3 ст. 49 2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За змістом п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідно з'ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, зокрема, щодо того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено в судовому засіданні позивач звертався з заявою про переведення його на посаду заступника начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області тимчасово, вказана посада була вакантною як на час попередження про вивільнення, так і на час звільнення позивача, а тому відмова в такому переведенні є незаконною.

Крім того, як вже судом зазначалось, наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2015 року № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України» перейменовано головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та затверджено Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Так, Головне управління юстиції в Кіровоградській області було перейменовано в Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області.

Згідно виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Головне управління юстиції у Кіровоградській області та Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області мають один і той же ідентифікаційний код юридичної особи, а саме: 34894735 (т.2 а.с.250, т.3 а.с.1).

З огляду на викладене та враховуючи те, що в Головному управлінні юстиції в Кіровоградській області відбулося лише перейменування в Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області, суд зазначає, що змін в організації виробництва і праці не відбулося.

При цьому, судом встановлено, що посада заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник управління державної виконавчої служби має повноваження ідентичні посадовим повноваженням начальника управління державної виконавчої служби, що підтверджується наказами Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 19.11.2014 року №1891/к та Головного територіального Управління юстиції у Кіровоградській області від 20.07.2015 року №106/41 «Про розподіл функціональних обовязків та повноважень» та додатках до них (т.1 а.с.109-113, т.1 а.с. 118-123).

Суд також звертає увагу, що статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та інше.

Як зазначалось раніше позивач повідомляв Мінстерство юстиції України що на його утриманні знаходиться малолітня дитина (10 років) та дружина інвалід 3-ї групи (т.3 а.с.15-17), також позивач є кандидатом юридичних наук зі спеціальністю трудове право, право соціального забезпечення, має стаж державної служби понад 18 років.

При цьому, постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголошує на тому, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (пункт 19).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом взяти участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади заступника начальника головного територіального управління з питань державної виконавчої служби начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, оскільки вказане свідчить лише про те, що позивач відповідав вимогам до кандидатів на зазначену посаду, а отже у відповідача була можливість на переведення позивача на вказану посаду.

Отже, судом встановлено, що посада заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник управління державної виконавчої служби має повноваження ідентичні посадовим повноваженням начальника управління державної виконавчої служби, а тому суд вважає, незаконними дії Міністерства юстиції України щодо відмови позивачу в його переведенні на посаду заступника начальника територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної виконавчої служби начальника управління державної виконавчої служби.

Відтак, звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, має місце у випадку: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Враховуючи те, що в Головному управлінні юстиції в Кіровоградській області відбулося лише перейменування в Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області, суд вважає, неправомірним звільнення позивача з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та наявність підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України №2121/к від 08.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1О.».

Враховуючи незаконність наказу про звільнення позивача, а також встановленими незаконними дій Міністерства юстиції України щодо відмови позивачу в його переведенні, з метою забезпечення відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, суд дійшов висновку, про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної виконавчої служби начальника управління державної виконавчої служби, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 №9 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували настанню певної події.

Згідно довідки Головного територіального Управління юстиції в Кіровоградській області, на момент звільнення ОСОБА_1, а саме на 09.07.2015 року, середньоденний заробіток останнього складав 273 грн. 53 коп., середньомісячний заробіток 5197 грн. 07 коп. (т.1 а.с.114).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 09 липня 2015 року по 25 листопада 2015 року складає 98 дні (за липень 17, за серпень 20, за вересень 22, жовтень 21, листопад 18).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 98 дні х 273,53 грн. = 26805,94 грн.

Згідно ч.1 ст.256 КАС України, негайно, зокрема, виконуються постанови суду про, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

В зв'язку з цим постанову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнень за один місяць також належить допустити до негайного виконання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.160 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2121/к від 08 липня 2015 року.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної виконавчої служби начальника управління державної виконавчої служби.

4. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 липня 2015 року по 25 листопада 2015 року в сумі 26805,94 грн.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнень за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 30 листопада 2015 року.

Головуючий суддя К.М. Притула

Судді Г.М. Момонт

ОСОБА_5